Ќова¤ страница 1

1.—учасний стан та проблеми розвитку јѕ ”крањни.

1. «агальна характеристика јѕ ”крањни в сучасних умовах.

1.2 ѕриродн≥ умови та фактори розвитку ≥ розм≥щенн¤ галузей јѕ .

1.3 јспекти формуванн¤ ринкових в≥дносин в јѕ .

1.4 —учасний стан та характер розм≥щенн¤ галуз≥.

2. Ќапр¤мки реформуванн¤ јѕ ”крањни в умовах ринковоњ економ≥ки.

2.1. «аконом≥рност≥ розвитку та об’Їктивна необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ нових господарських формувань в јѕ .

2. –еформуванн¤ виробничих в≥дносин в с≥льському господарств≥.

3. ќц≥нка ефективноњ д≥¤льност≥ р≥зних форм господарюванн¤ в

јѕ .

3. ѕерспективи розвитку јѕ ”крањни.

1. Ўл¤хи подоланн¤ кризового становища в јѕ .

2. ќсновн≥ проблеми та перспективи розвитку јѕ .

3. ≤нвестиц≥њ в јѕ ≥ продовольча безпека.

¬исновки.

ƒодатки .

—писок використаноњ л≥тератури..

¬ступ

—ьогодн≥ с≥льськогосподарське виробництво ≥ в ц≥лому агропромисловий комплекс ”крањни перебувають у центр≥ сусп≥льноњ уваги, оск≥льки ≥ без того небагатий наш ст≥л останн≥м часом особливо зб≥дн≥в, стр≥мко зросли ц≥ни на продовольство — так≥ ¤вища викликають у населенн¤ ”крањни велику стурбован≥сть ≥ загострюють соц≥альну напружен≥сть.

“ворча ≥ трудова активн≥сть людини визначаютьс¤ не т≥льки сусп≥льними свободами та правовою захищен≥стю, а й ¤к≥стю житт¤, основним показником ¤кого виступаЇ здоров’¤ окремоњ людини ≥ всього сусп≥льства. ј залежить здоров’¤ в≥д стану охорони здоров’¤ та ¤кост≥ продукт≥в харчуванн¤, стану природного середовища, комфортност≥ житла ≥ робочого м≥сц¤, орган≥зац≥њ в≥дпочинку та р≥вн¤ соц≥ального забезпеченн¤. ¬ ус≥х сферах господарськоњ д≥¤льност≥ маЇ д≥¤ти принцип: не може бути економ≥чним те, що завдаЇ шкоди людин≥. “ому господарникам необх≥дно брати до уваги не т≥льки традиц≥йний економ≥чний ефект, а й шкоду, завдану природ≥ та здоров’ю людини.

¬ сучасному аграрному сектор≥ виникають складн≥ виробнич≥ в≥дносини, певна система земельних в≥дносин власност≥ у процес≥ виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, њњ розпод≥лу, обм≥ну та використанн¤.

¬ажливу роль у виробництво с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ в≥д≥грають

јѕ що Їдиною ц≥л≥сною виробничо-економ≥чною системою, ¤ка охопила ц≥лий р¤д галузей народного господарства спец≥ал≥зованих на виробництв≥ продовольства .

√оловне завданн¤ що стоњть перед галуз¤ми јѕ – це зростанн¤ с≥льськогосподарського виробництва, над≥йне забезпеченн¤ крањни продуктами харчуванн¤ та с≥льськогосподарською сировиною, об’Їднанн¤ зусиль ус≥х галузей комплексу дл¤ одержанн¤ високих к≥нцевих результат≥в. Ќадавати можливост≥ виходу продукц≥њ јѕ ”крањни на св≥товий ринок .ѕодоланн¤ глибокоњ економ≥чноњ кризи зокрема в јѕ

”крањни пов’¤зане з переходом до ринкових в≥дносин, з усуненн¤м державного монопол≥зму ≥ розвитком досконалоњ конкуренц≥њ в ус≥х сферах јѕ . ƒл¤ обгрунтованого зд≥йсненн¤ цього процесу необх≥дно в повн≥й м≥р≥ використовувати позитивний ≥сторичний досв≥д, оск≥льки сьогодн≥шн¤ ситуац≥¤ економ≥чних перетворень столипинсько≥ реформи с≥льського господарства, ¤ка зд≥йснювалась на початку 20 ст . ≥ передбачена запроваджен¤м приватноњ власност≥ на землю та передов≥ дос¤гненн¤ сучасного стану розвитку с≥льського господарства.

¬ажливою умовою зм≥цненн¤ економ≥чного потенц≥алу в ”крањн≥ Ї створенн¤ сучасноњ ринковоњ структури вирибництва

—ьогодн≥ крањна перебуваЇ у глибок≥й економ≥чн≥й криз≥, що негативно впливаЇ на х≥д реформ , особливо в јѕ .

¬ основу ринкових перетворень в јѕ покладена програма роздержавленн¤ ≥ приватизац≥¤, а дл¤ с≥льськогосподарських п≥дприЇмств – створенн¤ нових господарських структур на засадах приватноњ власност≥ на майно ≥ землю .

ѕричиною низькоњ результативност≥ аграрноњ реформи Ї недооц≥нка њњ зд≥йсненн¤, ¤к Їдиноњ багатоаспектноњ системи. ѕодоланн¤ дестаб≥л≥зац≥њ виробництва с≥льського господарства можливе шл¤хом реформуванн¤. –еформуванн¤ економ≥ки, проходженн¤ процес≥в приватизац≥≥ та роздержавленн¤ вимагаЇ вивченн¤ досв≥ду функц≥онуванн¤ господарських структур з р≥зними формами власност≥. ¬ основному завершина приватизац≥¤ майна п≥дприЇмств јѕ . ѕроте пошук ефективних шл¤х≥в реформуванн¤ јѕ ”крањни триваЇ.

ћетою даноњ курсовоњ роботи Ї вивченн¤ ≥ визначенн¤ на основ≥ теоритичного обгрунтуванн¤ ≥ практичного матер≥алу особливост≥ д≥¤льност≥ јѕ в сучасних умовах господарюванн¤, обгрунтуванн¤ механ≥зму орган≥зац≥њ ≥ ефективного фунц≥онуванн¤ р≥зних форм господарюванн¤ та ринкових в≥дносин в јѕ .

Ѕагатогран≥сть поставлено≥ мети визначаЇ необх≥дн≥сть вир≥шенн¤ таких завдань:

* характеристика природно-економ≥чних умов ≥ встановленн¤ р≥вн¤ ≥х впливу на результати агропромислового виробництва;

* сучасний стан та характер розм≥щенн¤ галуз≥;

* законом≥рност≥ розвитку та об’Їктивна необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ нових господарських формувань в јѕ ;

* реформуванн¤ виробничих в≥дносин в с≥льському господарств≥;

* оц≥нка ефективноњ д≥¤льност≥ р≥зних форм господарюванн¤ в јѕ ;

* основн≥ проблеми та перспективи розвитку јѕ .

1. —учасний стан та проблеми розвитку јѕ ”крањни.

1. «агальна характеристика јѕ ”крањни в сучасних умовах.

—учасний аграрно-промисловий комплекс Ї важливим сектором економ≥ки ”крањни. ” ньому зосереджена майже третина основних виробничих фонд≥в , працюЇ четверта частина населенн¤, зайн¤того у народному господарств≥, виробл¤Їтьс¤ понад 20% валового сусп≥льного продукту та третина нац≥онального доходу, формуЇтьс¤ 70 % роздр≥бного товарооб≥гу.

¬иробничий потенц≥ал аграрноњ сфери на 2001р нал≥чуЇ 42,4 млн га с≥льськогосподарських уг≥дь,з них 33,2млн га р≥лл≥.

—≥льське господарство Ї одн≥Їю з основних галузей економ≥ки ”крањни, на ¤ку припадаЇ близько 20% загального обс¤гу валового продукту.” Ѕ≥лорус≥њ та

азахстан≥, наприклад, цей показник становить 13%, в –ос≥њ - майже 7%, в

√руз≥њ - б≥льше половини, ¬≥рмен≥њ, иргистан≥ та ”збекистан≥ - близько третини. јле економ≥чн≥ можливост≥ аграрного сектора ”крањни використовуЇтьс¤ не повн≥стю.≈коном≥чн≥ реформи провод¤тьс¤ посл≥довно ≥ поки що не забезпечили п≥двищенн¤ ефективност≥ ≥ продуктивност≥ прац≥.

ќбс¤ги виробництва продукц≥њ, ≥нвестиц≥њ та технолог≥чний р≥вень с≥льського господарства знижуЇтьс¤. —под≥ванн¤ на те, що ринков≥ економ≥чн≥ реформи спри¤тимуть швидкому пожвавленню економ≥ки, не п≥дтвердились н≥ в

”крањн≥, н≥ в б≥льшост≥ крањн з перех≥дною економ≥кою. якщо в ц≥лому по крањнах —Ќƒ в1999р обс¤г валовоњ продукц≥њ становив близько 63% в≥д р≥вн¤

1995р., то в ”крањн≥ - 61%.—умарне виробництво валовоњ продукц≥њ с≥льського господарства в 1999 р.дор≥внюЇ 28,4 млрд.грн., або 59,1% до р≥вн¤ 1993р.

ѕроте не можна не пом≥тити певних позитивних зрушень в аграрному сектор≥. Ѕагато колишн≥х колгосп≥в ≥ радгосп≥в п≥сл¤ реорган≥зац≥њ земельних ≥ виробничих в≥дносин адаптувалось до вимог ринковоњ економ≥ки. ¬ цих господарствах спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ обс¤г≥в виробництва. «ам≥сть матер≥алоЇмних та трудозатратних впроваджуютьс¤ високоефективн≥ тахнолог≥њ, що дозвол¤ють виробл¤ти конкурентоспроможну продукц≥ю дл¤ внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього продовольчого ринку. Ќе можна однозначно стверджувати, що дл¤ ц≥Їњ категор≥њ п≥дприЇмств вс≥ питанн¤ вир≥шен≥. ѕ≥дтримувати високий р≥вень господарюванн¤ на земл≥ непросто.™ в них претенз≥њ до орган≥в виконавчоњ влади, законодавчих структур стосовно несвоЇчасних розрахунк≥в за продану продукц≥ю, нестаб≥льного матер≥ально-техн≥чного забезпеченн¤, в≥дсутн≥сть паритету у м≥жгалузевих в≥дносинах тощо. Ќе менш важлива також ринкова ор≥Їнтац≥¤ приватного сектора ≥, особливо, присадибного господарства населенн¤. ÷е призводить до того що втрати с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ щор≥чно складають близько 40% вирощеного урожаю. —ьогодн≥ с≥льське господарство пор¤д з ≥ншими галуз¤ми знаходитьс¤ у стан≥ економ≥чноњ кризи. «а 1995-1999роки виробництво валовоњ продукц≥њ с≥льського господарства скоротилос¤ майже вдв≥ч≥. ’рон≥чно не вистачаЇ паливо-мастильних матер≥ал≥в, м≥неральних добрив, х≥м≥чних засоб≥в захисту рослин ≥ тварин .¬исока розоран≥сть уг≥дь, ¤ка дос¤гла 80%,не завжди обгрунтоване застосуван¤ м≥нер≥льних добрив ≥ х≥м≥чних засоб≥в призвели до порушенн¤ еколог≥чного стану природних ресурс≥в та ст≥йкост≥ агроландшафту: посилюЇтьс¤ деградац≥¤ грунт≥в, знизилас¤ њх родюч≥сть.

«начноњ шкоди с≥льському господарству завдала авар≥¤ на

„орноб≥льськ≥й ј≈—. ¬она призвела до забрудненн¤ рад≥онукл≥дами 3,5 млн.га уг≥дь , з ¤ких 70 тис.га виведено з с≥льськогосподарського використанн¤.

¬елик≥ проблеми виникли ≥з використанн¤м природних ресурс≥в.

як≥сть навколишнього середовища, його в≥дтворювальний ≥ в≥дновлюваний потенц≥ал значно зменшуЇтьс¤ з нарощуванн¤м масштаб≥в ресурсовикористанн¤ ≥ обс¤г≥в забрюднюючих речовин та в≥дход≥в.

≤ все це аж н≥¤к не пов’¤зане ≥з зб≥льшенн¤м населенн¤ або п≥двищенн¤м його життЇвого р≥вн¤. Ќавпаки, прир≥ст населенн¤ падаЇ, а життЇвий р≥вень пог≥ршуЇтьс¤. ризовий стан, що склавс¤ в аграрному сектор≥, та використанн¤ природн≥х ресурс≥в вимагають концептуального визначенн¤ основних напр¤м≥в та зм≥сту аграрноњ реформи, взаЇмоузгодженн¤ експлуатац≥њ природн≥х ресурс≥в, сфер вкладенн¤ кап≥талу з урахуванн¤м чисельност≥ населенн¤ та майбутн≥ми потребами людей.

« розвитком продуктивних сил сусп≥льства великого значенн¤ у зб≥льшен≥ виробництва продукц≥њ рослинництва ≥ тваринництва набувають використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, розробка та впровадженн¤ високоефективних науково обгрунтованих систем веденн¤ с≥льського господарства, спец≥ал≥зац≥¤ та рац≥ональне використанн¤ матер≥альних, ф≥нансових ≥ трудових расурс≥в. ѕроцес в≥дтворенн¤ в с≥льському господарств≥ досить складний ≥ залежить в≥д природних, науково-техн≥чних, б≥олог≥чних, соц≥альних та економ≥чних фактор≥в. ¬се це вимагаЇ глибоких економ≥чних знань, пост≥йного анал≥зу, застосуванн¤ економ≥чних закон≥в.

ƒо складу јѕ вход¤ть: с≥льське господарство, харчова, м’¤сомолочна, борошномельно-круп’¤на, комб≥кормова, м≥кроб≥олог≥чна промисловост≥, а також р¤д обслуговуючих п≥дрозд≥л≥в машинобудуванн¤, виробництво м≥неральних добрив ≥ х≥м≥кат≥в, с≥льське буд≥вництво та допом≥жн≥ галуз≥, котр≥ забезпечують спорудженн¤ об’Їкт≥в, транспортуванн¤, збер≥ганн¤ й реал≥зац≥ю с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. «а сучасних умов дл¤ усп≥шного розвитку вс≥х галузей

јѕ створюютьс¤ нов≥ форми орган≥зац≥њ агропромислового виробництва – агропромислов≥ об’Їднанн¤, агрокомб≥нати, агроф≥рми, асоц≥ац≥њ, виробнич≥ й науково-виробнич≥ системи.

—ьогодн≥ в окремих област¤х ”крањни створен≥ ≥ усп≥шно д≥ють агропромислов≥ об’Їднанн¤. ƒо њх складу вход¤ть на добров≥льних засадах радгоспи, м≥жгосподарськ≥ п≥дприЇмства, п≥дприЇмства й орган≥зац≥њ по обслуговуванню с≥льськогосподарського виробництва ≥ переробц≥ сировини, а також п≥дприЇмства торг≥вл≥, ¤к≥ реал≥зують вироблену об’Їднанн¤м продукц≥ю. ѕри цьому п≥дприЇмства збер≥гають свою господарську самост≥йн≥сть ≥ юридичн≥ права.

јгропромислов≥ комб≥нати ¤вл¤ють собою виробничо-економ≥чн≥ формуванн¤, головне завданн¤ ¤ких пол¤гаЇ в об’Їднанн≥ зусиль ус≥х п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, котр≥ вход¤ть до њх складу, по забезпеченню виробництва, загот≥вл≥, переробки й реал≥зац≥њ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та високо ¤к≥сних продовольчих товар≥в.¬они можуть створюватис¤ або завд¤ки ≥нтеграц≥њ вс≥х технолог≥чно взаЇмозв’¤заних виробничих п≥дрозд≥л≥в одного адм≥н≥стративного району, або входженн¤м до складу агропромислового комб≥нату та орган≥зац≥й, ¤к≥ розм≥щен≥ в к≥лькох районах.

онструктивно новою формою орган≥зац≥њ агропромислового виробництва Ї агроф≥рми. ¬они забезпечубть виробництво, збер≥ганн¤, проектуванн¤ ≥ буд≥вництво об’Їкт≥в виробничого та соц≥ального призначенн¤, виступають ¤к Їдиний орган≥зац≥йно-економ≥чний комплекс.

«а сучасних умов розвитку науково-техн≥чного прогресу зд≥йснюЇтьс¤ ≥нтеграц≥¤ науки й виробництва на баз≥ створенн¤ науково-виробничих систем.

¬иход¤чи з неоднакових економ≥чних ≥ природно-кл≥матичних умов, в ¤ких функц≥онують с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, в окремих районах створюютьс¤ асоц≥ац≥њ кооператив≥в по виробництву м’¤са ≥ м’¤сопродукт≥в, молока й молокопродукт≥в, цукрових бур’¤к≥в ≥ цукру, сон¤шнику й ол≥њ тощо. ќсновними виробничими одиниц¤ми асоц≥ац≥њ Ї первинн≥ кооперативи орендаор≥в по виробництву с≥льськогосподарськоњ продукц≥њњ ≥ наданню р≥зних послуг.

ћаг≥стральним напр¤мом п≥двищенн¤ ефективност≥ вс≥х структурних п≥дрозд≥л≥в јѕ Ї перех≥д на шл¤х ≥нтенсивного розвитку. ≤нтенсиф≥кац≥¤ с≥льського господарства означаЇ зб≥льшенн¤ виробництва продукц≥њ в розрахунку на одиницю ресурс≥в. ’оч цей процес уже стаЇ реальн≥стю, однак зростанн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њњ й зниженн¤ фондов≥ддач≥ св≥дчать про те, що зб≥льшенн¤ кап≥таловкладень випереджаЇ зростанн¤ валовоњ продукц≥њ. ¬продовж багатьох рок≥в п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ в≥дстаЇ в≥д темп≥в зростанн¤ оплати. ¬се це ≥стотно упов≥льнюЇ темпи п≥двищенн¤ ефективност≥ с≥льськогосподарського виробництва.

” справ≥ ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва найважлив≥шими Ї заходи науково-техн≥чного характеру, спр¤мован≥ на перех≥д в≥д випуску окремих механ≥зм≥в до комплексу машин, що уможливл¤ть впровадженн¤ поточноњ технолог≥њ. ¬ажливе м≥сце в систем≥ заход≥в належить прогресивним ≥ндустр≥альним технолог≥¤м вирощуванн¤ окремих культур.

–озвиток с≥льськогосподарського виробництва повинен супроводжуватис¤ зниженн¤м затрат живоњ прац≥ на виробництво одиниц≥ продукц≥њ. ќднак формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ јѕ в≥дбуваЇтьс¤ в умовах загостренн¤ проблеми трудових ресурс≥в, оск≥льки в колгоспах та радгоспах окремих областей, особливо низових адм≥н≥стративних район≥в, зб≥льшуЇтьс¤ деф≥цит робочоњ сили.

јгропромисловий комплекс ”крањни- складна виробничо-економ≥чна система

,¤ка становить групу технолог≥чно й економ≥чно взаЇмозв’¤заних галузей народного господарства, промисловост≥.¬ його склад≥ три основн≥ сфери.ѕерша забезпечуЇ с≥льське господарство р≥зним устаткуванн¤м ≥ засобами виробництва; друга-с≥льське господарство; до третьоњ вход¤ть загот≥вл¤, збереженн¤ й переробка с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.÷ентральна ланка јѕ

– с≥льське господарство.

¬изначальною проблемою дл¤ ”крањни нин≥ Ї в≥дсутн≥сть ч≥тких стратег≥чних та тактичних пр≥ор≥тет≥в розвитку галузей јѕ . ѕроблема формуванн¤ стратег≥њ ≥ тактики надто об’Їмна та дискус≥йна ≥ наводить на думку, що вона не може обмежуватись лише науковим анал≥зом м≥жнародн≥х стандарт≥в та погл¤д≥в,а ще г≥рше – коп≥юванн¤м неадаптованих механ≥зм≥в.

—л≥д зауважити що усп≥шний розвиток зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ будь- ¤коњ крањни без науково обгрунтованоњ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики, тобто стратег≥чних ≥тактичних д≥й держави неможливий. —в≥домий виб≥р механ≥зму економ≥чного регулюванн¤ з властивою йому структурою ≥ динам≥змом, внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ чинники ¤кого стають могутньою руш≥йною силою процесу

– важлива складова зовн≥шньоеконом≥чноњ ситуац≥њ.

—пад валового нац≥онального продукту, руйнац≥¤ системи, загостренн¤ деф≥циту плат≥жного балансу ≥ державного бюджету, суттЇве зниженн¤ р≥вн¤ житт¤ переважноњ б≥льшост≥ соц≥альних верств населенн¤ – найб≥льш характерн≥ ознаки критер≥альноњ оц≥нки насл≥дк≥в зовн≥шньоњ пол≥тики та невиважених р≥шень щодо перспектив розвитку зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ в галуз≥. ¬она не наближаЇтьс¤, а навпаки, в≥ддал¤Їтьс¤ в≥д сучасного св≥тового ринку з властивою йому системою в≥дносин, конкуренц≥њ та активним б≥знесом п≥д регулюючим правовим ≥ економ≥чним впливом держави.

Ўтучно прискорити зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть, сформувати стратег≥ю ≥ тактику через перех≥дн≥ стад≥њ – спроба, ¤к дов≥в досв≥д регулюванн¤ ≥мпорту товар≥в в ”крањну, безнад≥йна ≥ згубна дл¤ розвитку експортно- ≥мпортних в≥дносин.

1.2 ѕриродн≥ умови ≥ фактори розвитку та розм≥щенн¤ галузей јѕ .

‘ормуванн¤ јѕ ≥ особливост≥ його територ≥альноњ орган≥зац≥њ залежать в≥д сукупноњ д≥њ природно ≥ сусп≥льно-географ≥чних фактор≥в. ¬одночас кожен фактор зокрема впливаЇ на формуванн¤ јѕ в певному напр¤м≥.

Ќайб≥льший вплив на формуванн¤ јѕ ”крањни мають так≥ сусп≥льно- географ≥чн≥ фактори: р≥вень господарського освоЇнн¤ територ≥њ, науково- техн≥чний прогрес, потреби населенн¤ в продуктах харчуванн¤, характер розселенн¤ ≥ р≥вень забезпеченн¤ трудовими ресурсами.

ƒл¤ формуванн¤ јѕ ”крањни дуже велике значенн¤ мають природно- географ≥чн≥ фактори, особливо дл¤ розм≥щенн¤ ≥ спец≥ал≥зац≥њ с≥льського господарства. ѕ≥д впливом природних умов формуЇтьс¤ територ≥альна структура

јѕ ”крањни.

—еред природно-кл≥матичних фактор≥в найважлив≥ше значенн¤ мають агрокл≥матичн≥, грунтов≥ ≥ водн≥ ресурси.

јгрокл≥матичн≥ ресурси характеризують ступ≥нь забезпеченн¤ с≥льськогосподарських культур теплом ≥ вологою. ƒл¤ ”крањни характерна зональн≥сть у розпод≥л≥ тепла ≥ вологи.

јгрокл≥матичн≥ ресурси ѕол≥сс¤ характеризуютьс¤ середн≥м р≥внем теплозабезпеченост≥ та доброю вологозабезпечен≥стю. —уми температур понад

10( становл¤ть в≥д 2300( до 2600(. ¬егетац≥йний пер≥од зб≥льшуЇтьс¤ з≥ сходу на зах≥д ≥ триваЇ в≥дпов≥дно 190 — 215 дн≥в. –≥чна сума опад≥в становить 550 — 750 мм. ≥льк≥сть њх зб≥льшуЇтьс¤ з≥ сходу на зах≥д.

” Ћ≥состепу агрокл≥матичн≥ ресурси б≥льш спри¤тлив≥ дл¤ вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур. —уми температур понад 10( становл¤ть в≥д

2600( до 2800(, що даЇ змогу вирощувати основн≥ теплолюбн≥ культури ранн≥х ≥ п≥зн≥х строк≥в дозр≥ванн¤. ≥льк≥сть опад≥в коливаЇтьс¤ в≥д 700 мм на заход≥ до 450 мм на сход≥. ѕереважна њх б≥льш≥сть випадаЇ в теплий пер≥од року.

—тепова зона характеризуЇтьс¤ високим ступенем теплозабезпеченост≥.

—уми температур понад 10( коливаютьс¤ в≥д 2900( на п≥вноч≥ до 3600( на п≥вдн≥. —ередньор≥чна к≥льк≥сть опад≥в зменшуЇтьс¤ у цьому ж напр¤мку в≥д

500 мм до 300 мм. Ќедостатн¤ вологозабезпечен≥сть степовоњ зони Ї одним з фактор≥в, що стримують розвиток с≥льського господарства.

—≥льськогосподарська зона п≥вденного риму характеризуЇтьс¤ субтроп≥чним кл≥матом середземноморського типу. —ередньор≥чн≥ температури становл¤ть 11( — 130(, а к≥льк≥сть опад≥в в≥д 400 до 500 мм за р≥к. ќпади переважають в ос≥нньо-зимовий пер≥од. “ому л≥то тут сухе ≥ жарке.

” г≥рських районах арпат суми температур пов≥тр¤ понад 10( не перевищують 1600( — 1800(. ѕер≥од вегетац≥њ триваЇ в середньому 136 дн≥в.

«а р≥к випадаЇ в≥д 800 до 1000 мм ≥ б≥льше опад≥в.

√рунтов≥ ресурси ”крањни дуже р≥зноман≥тн≥. Ќа њњ територ≥њ вид≥л¤ють

ѕол≥ську, Ћ≥состепову ≥ —тепову грунтов≥ зони, а також арпатську ≥

римську г≥рськ≥ област≥, з властивими дл¤ кожноњ з них грунтами.

Ќа ѕол≥сс≥ найб≥льш поширен≥ дерново-п≥дзолист≥ ≥ болотн≥ грунти, серед ¤ких переважають торфо-болотн≥. ÷≥ грунти здеб≥льшого б≥дн≥ на перегн≥й.

ƒл¤ п≥двищенн¤ њх родючост≥ в грунт обов’¤зково сл≥д вносити орган≥чн≥ ≥ м≥неральн≥ речовини, а також проводити розумне осушенн¤.

√рунтово-кл≥матичн≥ ресурси ѕол≥сс¤ спри¤ють вирощуванню озимого жита, льону-довгунц¤, картопл≥.

” Ћ≥состепу ”крањни поширен≥ р≥зн≥ типи чорноземних грунт≥в. р≥м цих грунт≥в, значн≥ площ≥ лучно-чорноземн≥ та с≥р≥ л≥сов≥ грунти. “ут склалис¤ найкращ≥ умови дл¤ вирощуванн¤ зернових культур, особливо озимоњ пшениц≥, цукрових бур¤к≥в, кукурудзи.

√рунтов≥ ресурси —тепу ”крањни досить однор≥дн≥ та представлен≥, головним чином, чорноземами. ÷≥ грунти мають найвищу природну родюч≥сть.

ѕров≥дними культурами тут Ї озима пшениц¤, сон¤шник, баштанн≥ та еф≥роол≥йн≥ культури. Ќа¤вн≥сть великоњ к≥лькост≥ тепла спри¤Ї розвитку виноградарства, а з розширенн¤м мереж≥ зрошенн¤ створюютьс¤ умови дл¤ вирощуванн¤ рису ≥ овоч≥в. ” —тепу, ¤к ≥ на ѕол≥сс≥ та в Ћ≥состепу, добр≥ умови дл¤ скотарства, в≥вчарства ≥ птах≥вництва.

” арпатах грунтовий покрив зм≥нюЇтьс¤ ¤к у широтному, так ≥ в вертикальному напр¤мках. Ќайб≥льш придатними дл¤ с≥льського господарства Ї

«акарпатська низовина ≥ ѕередкарпатт¤. ” г≥рських районах землеробство розвиваЇтьс¤ лише у вузьких долинах р≥чок.

ƒл¤ «акарпатськоњ низовини характерн≥, головним чином, дерново- оп≥дзолен≥ та дерново-глеЇв≥ грунти. √рунти ѕередкарпатт¤ в основному дерново-середньооп≥дзолен≥ ≥ поверхневооглеЇн≥. ” г≥рськ≥й зон≥ переважають бур≥ л≥сов≥ грунти.

” п≥вн≥чних передг≥рських ≥ г≥рських районах арпат природн≥ умови спри¤ють вирощуванню озимого жита, льону-довгунц¤ ≥ картопл≥, а в низовинах ≥ передг≥рських районах «акарпатт¤ — озимоњ пшениц≥, кукурудзи, тютюну, овоч≥в, винограду. ¬ажливою галуззю с≥льського господарства Ї тваринництво, особливо скотарство, а в г≥рських районах ще й в≥вчарство, що зумовлено великими площами природних пасовищ — полонин.

√рунтовий покрив риму маЇ добре ви¤влену вертикальну зональн≥сть. ” передг≥рськ≥й степов≥й зон≥ поширен≥ чорноземи. Ћ≥состепова зона вкрита дерново-карбонатними грунтами. ” г≥рськ≥й л≥сов≥й зон≥ поширен≥ буроземи, у найнижчому по¤с≥ — коричнев≥ грунти. ќсновними галуз¤ми с≥льського господарства Ї сад≥вництво, виноградарство, вирощуванн¤ овоч≥в, тютюну.

Ќа¤вн≥сть г≥рських лук ≥ пасовищ спри¤Ї розвитку скотарства ≥ в≥вчарства.

¬одн≥ ресурси в≥д≥грають важливу роль у розвитку аграрно- промислового комплексу. ќсновними джерелами задоволенн¤ сучасних ≥ перспективних потреб господарства ”крањни в пр≥сн≥й вод≥ Ї водн≥ ресурси поверхневого стоку

(р≥чки, озера ≥ водойми) ≥ п≥дземного стоку.

”крањна маЇ досить обмежен≥ ресурси поверхневих вод. «агальне водоспоживанн¤ в крањн≥ дос¤гло 65% њњ середнього багатор≥чного поверхневого стоку. «абезпечен≥сть водними ресурсами м≥сцевого стоку у розрахунку на одну людину становить 1000 м3 на р≥к. Ќайвищим Ї цей показник в арпатах, на ѕол≥сс≥ та в зах≥дн≥й частин≥ Ћ≥состепу, найменшим — у

—тепу.

Ќайб≥льшим споживачем води в господарств≥ ”крањни Ї с≥льське господарство. …ого частка становить б≥льш ¤к 2/3. ќсновний водоспоживач — зрошуване землеробство. ќсобливо висока його питома вага в п≥вденних област¤х.

ќтже, природн≥ умови ≥ ресурси ”крањни в ц≥лому спри¤тлив≥ дл¤ розвитку с≥льського господарства. ѕереважно р≥внинний рельЇф, достатн¤ к≥льк≥сть тепла ≥ вологи в пер≥од активноњ вегетац≥њ, велик≥ площ≥ родючих грунт≥в дають змогу вирощувати найр≥зноман≥тн≥ш≥ с≥льськогосподарськ≥ культури пом≥рноњ зони ≥ розвивати вс≥ основн≥ галуз≥ тваринництва.

«емельний фонд ”крањни характеризуЇтьс¤ високим ступенем освоЇнн¤.

—≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ займають 38150,3 тис. га, або 70% загальноњ земельноњ площ≥. «емл≥, ¤к≥ потребують освоЇнн¤, займають лише 2,5% њњ територ≥њ. ” с≥льському господарств≥ земл¤ Ї найважлив≥шим засобом виробництва.

’арактерною особлив≥стю структури с≥льськогосподарських уг≥дь Ї висока питома вага орних земель (б≥льше 80%). ≤нш≥ площ≥ використовуютьс¤ п≥д багатор≥чн≥ насадженн¤ (2,7%), с≥нокоси (5,1%) ≥ пасовища (11,4%).

Ќайб≥льше розоран≥ с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ в Ћ≥состепов≥й зон≥ (85,4%), а найменше — на ѕол≥сс≥ (68,9%). ” ѕол≥ськ≥й зон≥ майже третину площ с≥льськогосподарських уг≥дь займають природн≥ кормов≥ уг≥дд¤.

” зв’¤зку з тим, що в ”крањн≥ с≥льське господарство поступаЇтьс¤ промисловост≥ ¤к за щ≥льн≥стю основних виробничих фонд≥в, так ≥ за обс¤гом виробництва товарноњ продукц≥њ, в крањн≥ переважаЇ промислово- с≥льськогосподарський тип освоЇнн¤ територ≥њ. ¬ажливою складовою частиною освоЇнн¤ територ≥њ ”крањни Ї р≥вень розвитку ≥нфраструктури територ≥њ, особливо комун≥кац≥йноњ. ¬≥д територ≥альноњ орган≥зац≥њ ≥нфраструктури, густоти транспортноњ мереж≥, њњ техн≥чного стану, напр¤мку зал≥зниць ≥ автомоб≥льних дор≥г залежать особливост≥ територ≥альноњ орган≥зац≥њ јѕ ≥ регул¤рн≥сть зв’¤зк≥в м≥ж його основними ланками.

ѕров≥дна роль у структур≥ перевезень вантаж≥в јѕ належить автомоб≥льному транспорту. —пец≥ал≥зован≥ транспортн≥ засоби (автоцистерни, спец≥ал≥зован≥ автомашини дл¤ овоч≥в, хл≥ба, рефрижератори тощо) перевоз¤ть вантаж≥ јѕ . «ал≥зничний транспорт займаЇ пров≥дне м≥сце у зд≥йсненн≥ зовн≥шн≥х зв’¤зк≥в јѕ .

ќдним з головних чинник≥в, що впливають на формуванн¤ ≥ територ≥альну орган≥зац≥ю јѕ ≥ споживанн¤ його к≥нцевоњ продукц≥њ Ї характер розселенн¤, густота с≥льського населенн¤ ≥ р≥вень забезпеченн¤ трудовими ресурсами.

–озвиток великих систем розселенн¤ впливаЇ на величину ≥ структуру р≥зних аграрно-промислових комплекс≥в. Ќайб≥льш≥ та велик≥ м≥ста Ї одним з найважлив≥ших фактор≥в формуванн¤ прим≥ських јѕ . Ќавколо цих м≥ст створюютьс¤ спец≥ал≥зован≥ п≥дприЇмства прим≥ського типу дл¤ забезпеченн¤ м≥ського населенн¤ св≥жими овочами, молоком та ≥ншою малотранспортабельною с≥льськогосподарською продукц≥Їю.

–≥зн≥ природно-географ≥чн≥ зони ”крањни нер≥вном≥рно забезпечен≥ трудовими ресурсами. ¬ результат≥ одн≥ рег≥они ”крањни мають надлишок трудових ресурс≥в у с≥льському господарств≥, а ≥нш≥ в≥дчувають њх недостачу. Ќайкраще забезпечен≥ трудовими ресурсами л≥состепов≥ област≥, де найвищою Ї густота с≥льського населенн¤. Ќайб≥льша потреба в трудових ресурсах в≥дчуваЇтьс¤ у степових област¤х, де густота с≥льського населенн¤ найменша. —туп≥нь забезпеченост≥ трудовими ресурсами впливаЇ на спец≥ал≥зац≥ю аграрно-промислових комплекс≥в. “ак, у рег≥онах, краще забезпечених трудовими ресурсами, формуютьс¤ јѕ , що виробл¤ють працем≥стку продукц≥ю.

ѕотреби населенн¤ в продукц≥њ јѕ визначаютьс¤ науково обгрунтованими нормами споживанн¤ на душу населенн¤ ≥ реальними можливост¤ми њх задоволенн¤. ѕевною м≥рою на обс¤г ≥ асортимент необх≥дних продукт≥в харчуванн¤ впливають природно-географ≥чн≥ умови, м≥сцев≥ нац≥ональн≥ особливост≥ ≥ традиц≥њ.

1.3 јспекти формуванн¤ ринкових в≥дносин в јѕ .

ѕерех≥д до ринку вимагаЇ розробки наукових основ ефективного господарюванн¤ на засадах п≥дприЇмства, конкуренц≥њ.

јктуального значенн¤ набуваЇ питанн¤ пошуку оптимальних форм господарюванн¤ в народногосподарському комплекс≥ ≥ зокрема, в јѕ .¬≥д його р≥шенн¤ пр¤мо залежить розвиток внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього ринк≥в, майбутнЇ продовольчого сектору.

ѕроблема ц¤ багатопланова, така, що стосуЇтьс¤ з одного боку, ¤к суб’Їкт≥в господарюванн¤, так ≥ орган≥в державноњ виконавчоњ влади, ¤к≥ виконують функц≥њ реал≥зац≥њ аграрноњ пол≥тики на м≥сц¤х, а з другого,- потребуЇ нового п≥дходу до створенн¤, функц≥онуванн¤ та вдосконаленн¤ р≥зних форм господарюванн¤.

√нучк≥ зм≥ни обумовлюютьс¤ вимогами ринку. ƒосл≥дники багатьох крањн св≥ту вказують на поступове зникненн¤ ≥нституц≥йних ≥ пол≥тичних бар’Їр≥в, ¤к≥ в≥дд≥л¤ли село в≥д м≥ста. ¬≥дх≥д в≥д адм≥н≥стративно-командноњ системи орган≥зац≥њ економ≥ки зробив неможливим ≥снуванн¤ практики централ≥зованого розпод≥лу ресурс≥в без урахуванн¤ економ≥чних реал≥й. ” 1990 р. на с≥льське господарство витрачалась майже третина державного бюджету. јле нин≥, ≥з зм≥ною умов господарюванн¤, держава об’Їктивно не може в таких самих обс¤гах п≥дтримувати с≥льське господарство. Ќе випадково висуваютьс¤ вимоги до ур¤ду про субсид≥юванн¤ агропромислового сектора, ¤к це булр ран≥ше.

ѕроте очевидно ≥ те, що держава не в змоз≥ цього робити, частка јѕ в державному бюджет≥ скорочуЇтьс¤, а перспективи њњ зб≥льшенн¤ обмежен≥.

ѕерех≥д аграрноњ сфери до ринку не можна розгл¤дати ≥зольовано в≥д загальних соц≥ально-економ≥чних перетворень в держав≥. –инок, ¤к в≥домо, Ї найважлив≥шим елементом товарного виробництва. « огл¤ду на це ринков≥ в≥дносини в≥дображають значною м≥рою специф≥ку сусп≥льного ладу. –инок, насамперед, Ї сферою обм≥ну товар≥в, орган≥зованою за законами руху товарно- грошових в≥дносин в≥дпов≥дно ≥з законом вартост≥, законом попиту ≥ пропозиц≥њ, законом конкуренц≥њ та законами грошового об≥гу. “ому в методолог≥чному план≥ ринок треба розгл¤дати ¤к важливий сектор господарського механ≥зму. ќтже, економ≥чна категор≥¤- ринок – Ї сукупн≥стю в≥дносин, що виникають у сфер≥ об≥гу ¤к результат продажу-куп≥вл≥ товар≥в.

≈коном≥чна суть ринку пол¤гаЇ не лише у забезпеченн≥ грошового та товарного обм≥н≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ за формулою “-√-“. –инок в≥д≥граЇ важливу роль у п≥дтриман≥ життЇд≥¤льност≥ економ≥чноњ системи, виступаЇ важливою ланкою орган≥зац≥њ њњ господарського механ≥зму, забезпечуЇ практичну перев≥рку економ≥чних р≥шень, даЇ оц≥нку результат≥в господарюванн¤

Ќе можна погодитис¤ з економ≥стами, ¤к≥ ототожнюють пон¤тт¤ “ринок” ≥’торг≥вл¤”. –инок сл≥д розгл¤дати ¤к особливу ланку в≥дтворенн¤ , ¤к важливий компонент загальноњ системи економ≥чних в≥дносин сусп≥льства, а торг≥влю – ¤к галузь економ≥ки.“ому реальний стан ринку визна¤аЇтьс¤, передус≥м, умовами йього функц≥онуванн¤, специф≥кою економ≥чноњ системи крањни.

–инкова економ≥ка грунтуЇтьс¤ на економ≥чн≥й свобод≥ та р≥вност≥ ус≥х господарюючих суб’Їкт≥в незалежно в≥д форм власност≥ й економ≥чного њх заохоченн¤ до рац≥онального господарюванн¤. ¬она даЇ змогу сусп≥льству реал≥зувати сильн≥ сторони товарного виробництва та ринку в ≥нтересах соц≥ально – економ≥чного прогресу, створюЇ оптимальну систему заохоченн¤до ефективноњ економ≥чноњ повед≥нки. ѕрац≥вники та њх колективи ор≥Їнтуютьс¤ на власн≥ ≥нтереси й сили, ≥ сам≥ ж в≥дпов≥дають за негативн≥ насл≥дки господарюванн¤. ÷е спонукаЇ до економ≥њ ресурс≥в, ≥н≥ц≥ативи, п≥дприЇмливост≥. ¬одночас ринкова економ≥ка Ї досить жорсткою у соц≥альному план≥, вона виключаЇ зр≥вн¤л≥вку та утриманство, можлив≥сть однаково розпод≥лу доход≥в серед член≥в сусп≥льства. ’оча ринков≥й економ≥ц≥ властива й марнотратн≥сть ресурс≥в, що ви¤вл¤Їтьс¤ в пер≥одичних економ≥чних кризах. Ќезважаючи на останнЇ, вона маЇ ун≥кальн≥ властивост≥: здатн≥сть при м≥н≥мальному адм≥н≥стративному втручанн≥ або й взагал≥ без нього певною м≥рою забезпечувати збалансован≥сть попиту та пропозиц≥й, швидко реагувати на зм≥ну господарськоњ кон’юктури, стимулювати п≥дприЇмство. —тих≥йний же ринок може спричинити ≥нфл¤ц≥ю, кризов≥ ¤вища тощо.

—л≥д визнати, що в умовах планово-розпод≥льних в≥дносин чимало елемент≥в ринку поступово трансформувалис¤ в с≥льському господарств≥ у досконал≥ш≥ економ≥чн≥ системи. ” передреформац≥йн≥ роки ( 1985 –1990) в

”крањн≥, ¤к ≥ в ц≥лому –ад¤нському —оюз≥, б≥льш реальними стали товарно- грошов≥ в≥дносини, закуп≥вельн≥ ц≥ни повн≥ше в≥дбивали витрати на виробництво, поступово почав формуватис¤ багатоукладний аграрний сектор, створювались сел¤нськ≥ (фермерськ≥) господарства, орендн≥ кооперативн≥ с≥льськогосподарськ≥ ≥ переробн≥ п≥дприЇмства. ѕ≥двищилась самоокупн≥сть с≥льського господарства, повернен≥сть кредит≥в, частка власних засоб≥в у ≥нвестиц≥¤х становила 70%. ер≥вники господарств спр¤ли перех≥д до ринковоњ економ≥ки ¤к спс≥б в≥льноњ господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ спри¤ли йього позитивно, особливо враховуючи на¤вн≥сть деф≥циту продовольства. ÷е давало над≥ю на новий, потужний ≥мпульс розвитку виробництва, насиченн¤ ринку товарами. Ќевикликали сумн≥ву, ¤к ≥ нин≥, основн≥ йього регул¤тори – попит ≥ пропозиц≥њ та руш≥йна сила – конкуренц≥¤.

ћи не випадково проанал≥зували окрем≥ теоретичн≥ погл¤ди щодо ринковоњ економ≥ки. «а допомогою методолог≥чного п≥дходу ставимо за мету дос¤гти б≥льш зваженоњ оц≥нки аграрноњ економ≥ки ”крањни. ј головне – з’¤сувати причини винекненн¤ негативних тенденц≥й в аграрн≥й сфер≥.

ѕрискореного освоЇнн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу не в≥дбулось, а навпаки, мало м≥сце р≥зке пад≥нн¤ виробничого потенц≥алу у б≥льшост≥ господарств, поверненн¤ до найпрост≥ших технолог≥й. Ќедостатн¤ матер≥альна за≥нтересован≥сть в результатах прац≥ спричинила масове зниженн¤ реальних доход≥в с≥льських товаровиробник≥в. ” ц≥лому в населенн¤ крањни, ¤к м≥н≥мум, вдв≥ч≥, а по окремих джерелах, втрич≥ ≥ вчетверо скоротилась куп≥вельна спроможн≥сть.

¬икладеним вище ¤вищам дали певну оц≥нку ¤к в≥тчизн¤н≥, так ≥ заруб≥жн≥ економ≥сти.

Ќа тому етап≥ до ключових проблем пол≥тики були, насамперед, в≥днесен≥: перше – роздержавленн¤ та широкомасштабна приватизац≥¤ державноњ власност≥ в аграрному комплекс≥ ≥ формуванн¤ на ц≥й основ≥ багатоукладного с≥льського господарства, ¤к≥ розгл¤дались ¤к важлив≥ший етап переходу до ринковоњ економ≥ки; друге – наданн¤ суб’Їктам господарськоњ д≥¤льност≥ економ≥чноњ самост≥йност≥ у формуванн≥ виробничих програм, вибору канал≥в реал≥зац≥њ та визначенн≥ ц≥н; трете- л≥берал≥зац≥¤ ц≥н, скороченн¤ дотац≥й та субсид≥й ; четверте – л≥берал≥зац≥¤ зовн≥шньоторговельноњ д≥¤льност≥ ; п’¤те – формуванн¤ приватного сектора в с≥льському господарств≥.

—прощене розум≥нн¤ ринку ≥ ринкових в≥дносин ¤к елементарноњ системи , що базуЇтьс¤ нав≥льн≥й куп≥вл≥-продажу, ¤ка включаЇ будь-¤ке державне регулюванн¤, саме й призвело до порушенн¤ м≥жгалузевих в≥дносин, р≥зко пог≥ршенн¤ паритетност≥ ц≥н на с≥льськогосподарську ≥ промислову продукц≥ю, ст≥йкого пад≥нн¤ ≥ збитковост≥ виробництва в б≥льшост≥ господарств. ¬ д≥йсност≥ ринков≥ в≥дносини ¤вл¤ють собою б≥льш складну, н≥ж планово- директивна, орган≥зац≥йно-економ≥чну систему, оск≥льки вони ≥стотно п≥дсилюють пр¤му ≥ непр¤му д≥ю економ≥чних важел≥в на кожного суб’Їкта ринку.

ѕозначаЇтьс¤ ≥ застар≥лий п≥дх≥д до формуванн¤ структури суб’Їкт≥в ринку.—тверджувалось, що на в≥льному ринку можуть ефективно функц≥онувати т≥льки приватн≥ власники. ÷е стало основою дл¤ прийн¤тт¤ законодавчих акт≥в про прискорену реорган≥зац≥ю великих державних ≥ колективних п≥дприЇмств без визначенн¤ њх реальноњ ефективност≥, переб≥льшенн¤ рол≥ особистого п≥дсобного господарства у продовольчому забезпеченн≥ крањни. ѕроте в≥тчизн¤на ≥ заруб≥жна практика п≥дтверджують положенн¤ про те, що на ринку може будь-¤кий власник – приватний, колективний, кооперативний, державний.

ƒосв≥д останн≥х рок≥в переконуЇ, що доц≥льною Ї багатоукладна структура ринку, оск≥льки вона створюЇ умови дл¤ здоровоњ конкуренц≥њ. ¬ажливо, щоб продавець був реальним власником реал≥зованого товару ≥ одержаного доходу, м≥г самост≥йно приймати р≥шенн¤ прореал≥зац≥ю продукц≥њ та визначити ц≥ни на нењ.

ќсновою ефективного розвитку агропромислового виробноцтва в ринкових умовах Ї не ст≥льки ≥нституц≥альн≥ зм≥ни, ск≥льки р≥вень та масштаби використанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу, ¤к≥сть виробничого потенц≥алу, квал≥ф≥кац≥¤ працюючих, њх за≥нтересован≥сть в дос¤гненн≥ високих к≥нцевих результат≥в. „ерез недооц≥нку цих положень практично зупинено ≥нвестиц≥йну д≥¤льн≥сть, не в≥дновлюютьс¤ виробнич≥ потужност≥, особливо техн≥ка та обладнанн¤. «нижуЇтьс¤ родюч≥сть грунт≥в та продуктивн≥сть прац≥. “ому ≥ при ринкових в≥дносинах потр≥бне визначенн¤ пр≥оритет≥в на кожному етап≥ розвитку агропромислового виробництва, матер≥альне ≥ ф≥нансове забезпеченн¤ њх реал≥зац≥њ.

ћав м≥сце так званий зр≥вн¤льний п≥дх≥д до формуванн¤ ринку товар≥в ≥ послуг, незалежно в≥д њх народногосподорського значенн¤. ¬насл≥док цього макроеконом≥чн≥ фактори почали негативно впливати на формуванн¤ продовольчого ринку. ÷е спричинило пад≥нн¤ реального р≥вн¤ доход≥в населенн¤, ≥нфл¤ц≥ю ≥ зб≥льшенн¤ неплатеж≥в. ќдночасно знизилось значенн¤ етапност≥ застосуванн¤ нових економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ враховують природу розвитку аграрного виробництва.

1.4 —учасний стан та характер розм≥щенн¤ галуз≥.

ƒл¤ описанн¤ сучасного стану та характеру розм≥щенн¤ агропромислового комплексу перш за все необх≥дно вказати, ¤к≥ галуз≥ јѕ ¤вл¤ютьс¤ пров≥дними (тобто, на ¤к≥ припадаЇ найб≥льша питома вага вс≥Їњ випущеноњ продукц≥њ јѕ ).

“акими галуз¤ми Ї с≥льське господарство та галуз≥ первинноњ обробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ (або харчовоњ промисловост≥). –озгл¤немо в≥дпов≥дно кожну з цих галузей.

—≥льське господарство Ї найважлив≥шою ланкою агропромислового комплексуњ.

ќбс¤г продукц≥њ с≥льського господарства за с≥чень-серпень 2002р. в ус≥х категор≥¤х господарств у фактичних ц≥нах склав за розрахунками 41 млрд.грн.

¬ пор≥вн¤нних ц≥нах виробництво продукц≥њ проти в≥дпов≥дного пер≥оду 2001р. зросло на 4,4%, у тому числ≥ в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах вс≥х форм власност≥ - скоротилос¤ на 2,1%, а в господарствах населенн¤ - зросло на 10,2%. «м≥ни обс¤г≥в с≥льськогосподарського виробництва (наростаючим п≥дсумком у % до в≥дпов≥дного пер≥оду попереднього року)(дод 1).

” структур≥ с≥льського господарства дом≥нують так≥ галуз≥: рослинництво ≥ тваринництво.

–ослинництво Ї базовою галуззю с≥льськогосподарського виробництва

”крањни, одн≥Їю з пров≥дних ланок усього јѕ крањни. „астка рослинницьких галузей у вартост≥ вс≥Їњ продукц≥њ с≥льського господарства становить 51,7%.

ќснова розвитку рослинництва — це земл¤, ¤ка використовуЇтьс¤ ¤к окрем≥ уг≥дд¤ дл¤ певних виробничих ц≥лей. ѕевна к≥льк≥сть земл≥ в≥дведена п≥д присадибн≥ та садово-городн≥ д≥л¤нки колгоспник≥в, роб≥тник≥в та службовц≥в. ƒл¤ с≥льськогосподарського виробництва найб≥льш ц≥нн≥ орн≥ земл≥, ¤к≥ складають понад 80% ус≥х с≥льськогос-подарських уг≥дь ”крањни.

ѕров≥дне м≥сце в структур≥ пос≥в≥в займають зернов≥ культури. ќсновними зонами виробництва зерна в ”крањн≥ Ї —теп ≥ Ћ≥состеп, де виробл¤ють в≥дпов≥дно по 45 ≥ 40% його загального обс¤гу. ¬ ”крањн≥ вирощують майже вс≥ зернов≥ культури, але структура њх пос≥в≥в маЇ певн≥ в≥дм≥нност≥ у зонах, що пов’¤зано з неоднаковими природно-економ≥чними умовами.

ќсновними хл≥бними зерновими культурами ”крањни Ї озим≥ пшениц¤ ≥ жито, круп’¤ними — просо, гречка ≥ рис, зернофуражними — ¤чм≥нь, кукурудза ≥ овес, зернобобовими — горох.

¬ ”крањн≥ вирощують озим≥ та ¤р≥ культури. —≥ють, ¤к правило, б≥льше озимих культур, бо вони дають вищ≥ врожањ. ќднак нер≥дко неспри¤тлив≥ погодн≥ умови призвод¤ть до загибел≥ пос≥в≥в озимих культур ≥ доводитьс¤ перес≥вати њх ¤рими.

” загальному виробництв≥ зернових культур пшениц¤ озима становить

58,1% (20,8 млн.т), ¤чм≥нь ¤рий - 26,3% (9,4 млн.т), жито озиме - 4,4% (1,6 млн.т), ¤чм≥нь озимий - 3,9% (1,4 млн.т), овес - 2,8% (1,0 млн.т), зернобобов≥ - 2,4% (0,8 млн.т). Ќайб≥льш урожайною зерновою культурою Ї пшениц¤ озима, з кожного гектара з≥браноњ площ≥ ¤коњ в середньому намолочено по 32,2 ц. «начно перевищено цей р≥вень урожайност≥ в господарствах ≥ровоградськоњ (39,6 ц), ’арк≥вськоњ (38,9 ц),

ƒн≥пропетровськоњ та „еркаськоњ (38,0 ц) областей. ќсновними районами вирощуванн¤ озимоњ пшениц≥ Ї област≥ —теповоњ (понад половина пос≥в≥в) ≥

Ћ≥состеповоњ (понад третина) зон. ” пол≥ських та зах≥дних районах питома вага озимоњ пшениц≥ значно менша.÷≥нною продовольчою культурою Ї озиме жито. ѕо¤снюЇтьс¤ це тим, що жито переважно даЇ менш≥ врожањ, н≥ж ≥нш≥ зернов≥. ќсновн≥ райони вирощуванн¤ озимого жита — ѕол≥сс¤ (понад 60% ус≥х його пос≥в≥в) ≥ зах≥дна частина республ≥ки. ÷≥й культур≥ належить друге м≥сце (п≥сл¤ пшениц≥) за розм≥рами пос≥вних площ озимих культур.

« ≥нших озимих культур на в≥дносно невеликих площах вирощують озимий ¤чм≥нь. ѕров≥дне м≥сце у структур≥ пос≥в≥в зернових належить ¤рому ¤чменю.

ƒругою за площею ¤рою зерновою культурою Ї кукурудза. укурудза Ї ц≥нною продовольчою ≥ фуражною культурою.ѓњ основн≥ пос≥ви зосереджен≥ в п≥вн≥чн≥й ≥ центральн≥й частинах —тепу, на п≥вдн≥ Ћ≥состепу. ¬исокими врожа¤ми кукурудзи на зерно в≥дзначаютьс¤ «акарпатська, „ерн≥вецька,

ƒн≥пропетровська, ≥ровоградська, „еркаська, ѕолтавська, «апор≥зька,

ћиколањвська ≥ ’ерсонська област≥. ÷ю культуру вирощують також дл¤ перес≥ву п≥сл¤ загибел≥ озимих.

ѕросо, гречка, овес — ц≥нн≥ круп’¤н≥ культури. ѕросо завд¤ки його посухост≥йкост≥ вирощують переважно в степових област¤х, хоча найб≥льш≥ врожањ отримують у л≥состепових (’мельницьк≥й, ¬≥нницьк≥й, „еркаськ≥й).

¬рожайн≥сть проса Ї в≥дносно високою — 15 — 21 ц/га.

«начн≥ площ≥ в ”крањн≥ в≥двод¤тьс¤ п≥д гречку — до 459 тис. га. ќднак за повоЇнн≥ роки площ≥ пос≥в≥в дуже скоротилис¤. ¬≥дносно невисокою Ї ≥ врожайн≥сть ц≥Їњ культури - 10 — 12,5 ц/га.

” крањн≥ близько 22 тис. га зайн¤то п≥д рис. –озширенн¤ зрошувальноњ мел≥орац≥њ в п≥вденн≥й частин≥ ”крањни створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ розширенн¤ площ п≥д пос≥ви ц≥Їњ культури, ¤ка вирощуЇтьс¤ на поливних земл¤х ≥ даЇ висок≥ та стаб≥льн≥ врожањ до 50 ц/га.

«начно розширюютьс¤ пос≥ви зернобобових культур, зокрема гороху, вики ≥ виковоњ сум≥ш≥ на зерно, люпини, менше — соњ, сочевиц≥, квасол≥, боб≥в, чини та ≥н.

«а р≥внем виробництва зернових ≥ зернобобових культур ”крањна займаЇ одне з пров≥дних м≥сць у св≥т≥. —таном на 2 вересн¤ п.р. зернов≥ та зернобобов≥ культури (без кукурудзи) вс≥ма категор≥¤ми господарств скошен≥ та обмолочен≥ на площ≥ 12,7 млн.га (майже на 97% площ).

”крањна займаЇ пров≥дне м≥сце за р≥внем територ≥альноњ концентрац≥њ пос≥вних площ техн≥чних культур. ѓх частка становить 12,1% пос≥вних площ.

ќсновними техн≥чними культурами в ”крањн≥ Ї цукров≥ бур¤ки, сон¤шник, льон- довгунець. ¬ирощують також льон-кудр¤ш, тютюн, хм≥ль, еф≥роол≥йн≥ та л≥карськ≥ рослини.

÷укровий бур¤к — основна техн≥чна культура ”крањни. ѕ≥д ним зайн¤то 1,5 млн. га. ¬ основ≥ формуванн¤ бур¤коцукрового комплексу лежать спри¤тлив≥ умови дл¤ вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в, забезпечен≥сть трудовими ресурсами ≥ навики населенн¤. Ќайб≥льш важливими його ланками Ї с≥льськогосподарська

(вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в) ≥ переробна (виробництво цукру).

«наченн¤ цукрових бур¤к≥в пол¤гаЇ насамперед у тому, що вони Ї основним джерелом виробництва цукру, а також важливим фактором зм≥цненн¤ кормовоњ бази ≥ п≥двищенн¤ культури землеробства.

ќсновними рег≥онами вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в Ї ¬≥нницька,

’мельницька, „еркаська, ѕолтавська, “ерноп≥льська та ≥нш≥ област≥, розташован≥ у Ћ≥состепу, п≥вденн≥й частин≥ ѕол≥сс¤, на п≥вноч≥ —тепу.

—ередн¤ врожайн≥сть в останн≥ роки коливалас¤ в межах 300 — 320 ц/га.

”крањна — найб≥льший в св≥т≥ виробник цукрових бур¤к≥в.

ƒруге м≥сце за пос≥вами техн≥чних культур належить сон¤шнику. ” 1999 р. ним було зайн¤то понад 2,0 млн. га (в колишньому —–—– — близько 4,0 млн. га); валовий зб≥р в останн≥ роки становив 45% загальносоюзного валового збору. ¬ ”крањн≥ отримують досить висок≥ врожањ ц≥Їњ культури. .

” п≥вн≥чн≥й та зах≥дн≥й частинах ”крањни вирощуЇтьс¤ льон-довгунець, площа ¤кого у 1999 р. склала 98 тис. га. ¬ крањн≥ збирають висок≥ врожањ ц≥Їњ культури. Ћьон-довгунець — культура довгого дн¤ ≥ краще росте в б≥льш п≥вн≥чних районах. ¬ умовах ”крањни його вирощують у пол≥ських районах

∆итомирськоњ, „ерн≥г≥вськоњ, ињвськоњ, –≥вненськоњ, ¬олинськоњ та —умськоњ областей, а також у Ћьв≥вськ≥й та ≤вано-‘ранк≥вськ≥й област¤х. Ћьон-кудр¤ш вирощують у степових област¤х.

¬ ”крањн≥ вирощуютьс¤ також конопл≥, пос≥ви ¤ких становл¤ть 10 тис. га ≥ скоротилис¤ у пор≥вн¤нн≥ з 1940 р. майже в 15 раз≥в. онопл≥ п≥вденн≥ вирощують у —тепов≥й зон≥ (ƒн≥пропетровська ≥ ћиколањвська област≥), середньоруськ≥ — в Ћ≥состепов≥й (—умська, „ерн≥г≥вська, ѕолтавська област≥) на п≥вдн≥ ѕол≥сс¤.

¬ ус≥х област¤х ”крањни вирощують ≥ заготовл¤ють значну к≥льк≥сть

(близько 100) л≥карських рослин. ультивують валер≥ану л≥карську, кмин, хр≥н, шавл≥ю л≥карську, лаванду, м’¤ту кучер¤ву, м’¤ту перцеву, фенхель, беладонну л≥карську, зв≥роб≥й, ромашку та багато ≥нших. Ћ≥карськ≥ рослини вирощують у вс≥х природних зонах, а найб≥льше — в риму.

¬ирощують також тютюн ≥ махорку (30 тис. га). ќсновн≥ площ≥ тютюну зосереджен≥ в зах≥дн≥й (“ерноп≥льська, ≤вано-‘ранк≥вська ≥ ’мельницька област≥) та п≥вденн≥й ( рим) частинах ”крањни.

ƒл¤ потреб пивоварноњ, др≥жджовоњ та хл≥бопекарськоњ промисловост≥ використовують суцв≥тт¤ хмелю. ÷ю культуру вирощують в ∆итомирськ≥й,

–≥вненськ≥й, Ћьв≥вськ≥й, ¬≥нницьк≥й област¤х.

”крањна Ї важливим рег≥оном вирощуванн¤ картопл≥. ѕочали њњ культивувати у 60-х роках XVIII ст. в зах≥дн≥й частин≥, а також у район≥

ќхтирки, Ћебедина. ” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. ц¤ культура розповсюдилас¤ також у —х≥дн≥й √аличин≥. ѕлощ≥ товарноњ картопл≥ зосереджен≥ переважно в област¤х ѕол≥сс¤, а також навколо б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст центральноњ та п≥вн≥чноњ частини республ≥ки. ѕотреби у картопл≥ в п≥вденних рег≥онах задовольн¤ютьс¤ за рахунок њњ доставки ≥з п≥вн≥чних областей:

„ерн≥г≥вськоњ, ∆итомирськоњ, –≥вненськоњ, ¬олинськоњ, —умськоњ.

ќвоч≥ в ”крањн≥ вирощуютьс¤ повсюдно на площ≥ 503 тис. га (без нас≥нник≥в). ѕом≥дори, перець, баклажани ≥ де¤к≥ ≥нш≥ овоч≥ переважно культивуютьс¤ в п≥вденн≥й частин≥ республ≥ки. апуста, столов≥ бур¤ки, ог≥рки та ≥нш≥ городн≥ культури вирощуютьс¤ у п≥вн≥чн≥й частин≥ Ћ≥-состепу ≥ на ѕол≥сс≥. «начн≥ площ≥ займають баштанн≥ культури: дин≥, кавуни, гарбузи, кабачки, патисони, плоди ¤ких Ї ц≥нним продуктом харчуванн¤.

ќсновн≥ площ≥ баштанних культур (90%) розм≥щуЇтьс¤ в —тепов≥й зон≥, на ¤ку припадаЇ понад 90% валового збору.

« метою створенн¤ кормовоњ бази дл¤ тваринництва в ”крањн≥ вирощують кормов≥ культури на площ≥ 6375,5 тис. га, так≥ ¤к кормов≥ коренеплоди ≥ кормов≥ баштанн≥, кукурудза на силос ≥ зелений корм, однол≥тн≥ трави, багатол≥тн≥ трави. ѕров≥дне м≥сце в структур≥ пос≥в≥в кормових культур належить кукурудз≥ на силос ≥ зелений корм, багатол≥тн≥м травам, зокрема конюшин≥, люпину, люцерн≥ та ≥н., однол≥тн≥м травам (включаючи пос≥ви озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам ≥ кормовим баштанним. ÷≥ культури вирощують у багатьох рег≥онах. Ћюпин в основному вис≥вають на п≥щанних земл¤х ѕол≥сс¤, люцерну — на поливних земл¤х п≥вденноњ частини республ≥ки.

¬ажливою галуззю с≥льськогосподарського виробництва стало сад≥вництво ≥ виноградарство. √оловними районами плодово-¤г≥дних насаджень в ”крањн≥ Ї прим≥ськ≥ зони великих, б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст, зокрема великих м≥ських агломерац≥й ƒонбасу, ѕридн≥пров’¤. Ќайб≥льш≥ товарн≥ масиви плодово-¤г≥дних насаджень зосереджен≥ в риму, ¬≥нницьк≥й, ќдеськ≥й, ’арк≥вськ≥й,

„еркаськ≥й област¤х.

¬иноградн≥ насадженн¤ крањни, ¤к≥ займають площу 163 тис. га, зосереджен≥ в риму, «акарпатт≥, а також в ќдеськ≥й, ’ерсонськ≥й та

ћиколањвськ≥й област¤х.

¬аловий зб≥р, продукц≥¤ та урожайн≥сть с≥льськогосподарських культур у вс≥х категор≥¤х господарств ”крањни становить(дод 2).кьтурс≥х катеи—таном на 2 вересн¤ п.р.(2002) зернов≥ та зернобобов≥ культури (без кукурудзи) вс≥ма категор≥¤ми господарств скошен≥ та обмолочен≥ на площ≥ 12,7 млн.га

(майже на 97% площ). ќдержано 35,8 млн.т зерна (у початково-оприбуткован≥й ваз≥), що на 3,5% менше проти в≥дпов≥дного р≥вн¤ 2001р., в тому числ≥ в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах - 28,8 млн.т (на 7,8% менше), в господарствах населенн¤ - 7,0 млн.тонн (на 19,0% б≥льше). —ередн¤ урожайн≥сть зернових культур становить 28,2 ц з кожного гектара, що на 0,5 ц менше минулор≥чноњ.

” загальному виробництв≥ зернових культур пшениц¤ озима становить 58,1%

(20,8 млн.т), ¤чм≥нь ¤рий - 26,3% (9,4 млн.т), жито озиме - 4,4% (1,6 млн.т), ¤чм≥нь озимий - 3,9% (1,4 млн.т), овес - 2,8% (1,0 млн.т), зернобобов≥ - 2,4% (0,8 млн.т).

Ќайб≥льш урожайною зерновою культурою Ї пшениц¤ озима, з кожного гектара з≥браноњ площ≥ ¤коњ в середньому намолочено по 32,2 ц. «начно перевищено цей р≥вень урожайност≥ в господарствах ≥ровоградськоњ (39,6 ц),

’арк≥вськоњ (38,9 ц), ƒн≥пропетровськоњ та „еркаськоњ (38,0 ц) областей.

¬аловий зб≥р урожаю зернових ≥ зернобобових культур (без кукурудзи) та њх урожайн≥сть по вс≥х категор≥¤х господарств значно вар≥юють по рег≥онах крањни, про що св≥дчать наведен≥ дан≥ (дод 3).

Ќа початок вересн¤ п.р. у вс≥х категор≥¤х господарств накопано 9,4 млн.т картопл≥ та з≥брано 2,2 млн.т овоч≥в при середн≥й урожайност≥ в≥дпов≥дно 95 та 103 ц з 1 гектара.

ѕор¤д з≥ збиранн¤м урожаю с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства провод¤ть ≥нш≥ ос≥нньо-польов≥ роботи. ќзим≥ на зерно ≥ зелений корм пос≥¤н≥ на площ≥

346,4 тис.га, у тому числ≥ на зерно - 280,2 тис.га. ќранка на з¤б проведена на площ≥ 1,9 млн.га, що на 0,6 млн.га б≥льше проти в≥дпов≥дного р≥вн¤ 2001 року.

“ехн≥чна забезпечен≥сть, на¤вн≥сть ≥ стан готовност≥ с≥льськогосподарськоњ техн≥ки дл¤ проведенн¤ роб≥т з≥ збиранн¤ урожаю в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах на 1 вересн¤ п.р. характеризувалис¤ такими даними (дод 4).

Ќизький коеф≥ц≥Їнт готовност≥ до польових роб≥т трактор≥в у с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах ≤вано-‘ранк≥вськоњ (0,68) та

∆итомирськоњ (0,69); вантажних автомоб≥л≥в - «акарпатськоњ (0,59) та ≤вано-

‘ранк≥вськоњ (0,61); кукурудзозбиральних комбайн≥в - јвтономноњ –еспубл≥ки

рим (0,50) та ∆итомирськоњ (0,56); бур¤козбиральних комбайн≥в - ≤вано-

‘ранк≥вськоњ (0,36) та ∆итомирськоњ (0,40); гичкозбиральних машин - ≤вано-

‘ранк≥вськоњ (0,38) та ∆итомирськоњ (0,43); картоплезбиральних комбайн≥в -

’ерсонськоњ (0,29) та ∆итомирськоњ (0,44); пристосувань дл¤ збиранн¤ сон¤шнику - —умськоњ (0,74) та „еркаськоњ (0,78) областей.

ѕрот¤гом с≥чн¤-серпн¤ п.р. с≥льськогосподарським п≥дприЇмствам над≥йшло

959,7 тис.т дизельного палива (пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. надходженн¤ зменшилос¤ на 133,1 тис.т, або на 12,2%), бензину - 301,5 тис.т

(на 27,9 тис.т, або на 8,5%), дизельних масел - 58,4 тис.т (на 8,5 тис.т, або на 12,8%), трансм≥с≥йних масел - 1044 т (на 168 т, або на 13,9% менше).

р≥м того, машинно-технолог≥чн≥ станц≥њ отримали за цей же пер≥од 6,3 тис.т дизельного палива та 1,6 тис.т бензину.

—коротилос¤ пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. надходженн¤ дизельного палива в господарства вс≥х рег≥он≥в, з них суттЇво - Ћьв≥вськоњ

(на 24,6%) та «акарпатськоњ (на 21,7%); бензину - у господарства вс≥х областей (кр≥м Ћуганськоњ), з них найб≥льше - ≤вано-‘ранк≥вськоњ (на 22,9%) та «акарпатськоњ (на 21,6%) областей.

Ќа 1 вересн¤ 2002р. в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах було в на¤вност≥ 69,2 тис.т дизельного палива (на 7,6% менше проти в≥дпов≥дноњ дати 2001р.) та 22,5 тис.т бензину (на 8,3% менше).

ѕро р≥вень забезпеченост≥ с≥льськогосподарських п≥дприЇмств пальним по рег≥онах св≥дчать так≥ дан≥ (дод 5).

“варинництво щодо вартост≥ валовоњ продукц≥њ Ї найб≥льшою галуззю с≥льськогосподарського виробництва ”крањни. ¬оно покликане заловольнити потреби населенн¤ у м’¤сомолочних продуктах, а також потреби легкоњ та ≥нших галузей промисловост≥ в багатьох видах с≥льськогосподарськоњ сировини.

Ќа розм≥щен¤ тваринництва впливають природн≥ умови, ресурси кормовиробництва ≥ передус≥м природн≥ кормов≥ уг≥дд¤. «деб≥льшого розм≥щенн¤ ≥ спец≥ал≥зац≥¤ тваринництва зумовлен≥ потребами населенн¤, а також транспортабельн≥стю продукт≥в. ¬одночас окрем≥ галуз≥ тваринництва прив’¤зан≥ до м’¤сноњ, м’¤сомолочноњ, цукровоњ, спиртовоњ, крохмале- патоковоњ промисловост≥.

” галузев≥й структур≥ тваринництва основну роль в≥д≥грають скотарство, свин¤рство, птах≥вництво та в≥вчарство. ћенше значенн¤ робочого кон¤рства, крол≥вництва, ставкового рибництва, кл≥ткового зв≥рництва, бдж≥льництва, шовк≥вництва тощо.

—котарство в ус≥х природно-кл≥матичних зонах ”крањни Ї пров≥дною галуззю ≥ маЇ в прим≥ських зонах, особливо б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст, молочно-м’¤сний напр¤м. Ќа ѕол≥сс≥ традиц≥йно розвиваЇтьс¤ молочно-м’¤сне тваринництво, у п≥вденних районах переважаЇ м’¤со-молочне. ѕоблизу крупних споживач≥в розташован≥ потужн≥ комплекси в≥дгод≥вл≥ та первинноњ переробки великоњ рогатоњ худоби, свиней ≥ птиц≥, виробництва молока.

ѕогол≥в’¤ великоњ рогатоњ худоби становило (дод 6). Ќайб≥льша густота худоби у арпатах ≥ Ћ≥состепу; дал≥ йдуть ѕол≥сс¤ ≥ —теп. –озвод¤ть переважно червону степову, симентальську, б≥логолову украњнську, с≥ру украњнську, лебединську, чорно-р¤бу породи.

ѕотужною галуззю продуктивного тваринництва ”крањни стало свинарство.

¬оно, ¤к галузь скоросп≥лого тваринництва, розвиваЇтьс¤ в ус≥х рег≥онах республ≥ки. ” найб≥льших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспец≥ал≥зованих господарствах прим≥ських зон б≥льших ≥ найб≥льших м≥ст. ѕогол≥в’¤ свиней в ”крањн≥ становить (дод 9).

” господарствах ѕол≥сс¤ ≥ Ћ≥состепу свинарство маЇ м’¤со-сальну, а у

—тепу — сальну спец≥ал≥зац≥ю. –озвод¤ть переважно украњнську б≥лу породу.

¬≥вчарство — найменш ≥нтенсивна галузь тваринництва, що грунтуЇтьс¤ переважно на дешевих пасовищах ≥ грубих кормах з незначним використанн¤м концентрованих корм≥в. ¬ ”крањн≥ вирощуЇтьс¤ майже 2247гол≥в овець ≥ к≥з. ” степових област¤х в≥вчарство маЇ тонкорунну ≥ нап≥втонкорунну спец≥ал≥зац≥ю, в л≥состепових, пол≥ських та г≥рських — м’¤со-вовн¤ну.

¬исокотоварною галуззю тваринництва за останн≥ роки стало птах≥вництво

(дод 7).

¬оно постачаЇ населенню м’¤со ≥ ¤йц¤, а легк≥й промисловост≥ — пух ≥ п≥р’¤. ÷е найб≥льш механ≥зована ≥ автоматизована галузь тваринництва, що даЇ змогу впроваджувати промислову технолог≥ю, ¤ка ≥стотно впливаЇ на територ≥альну орган≥зац≥ю ц≥Їњ галуз≥. ” розм≥щенн≥ птах≥вництва ч≥тко простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до наближенн¤ до споживача буд≥вництвом птахофабрик навколо великих м≥ст.

“оварною галуззю тваринництва в багатьох районах Ї крол≥вництво.

„исельн≥сть погол≥в’¤ крол≥в коливаЇтьс¤ у межах 10 — 15 млн. ќсновна њх к≥льк≥сть зосереджена в п≥дсобних господарствах населенн¤; близько половини спец≥ал≥зованих колгосп≥в ≥ радгосп≥в концентруЇтьс¤ в риму. ќсновними районами розведенн¤ крол≥в Ї —тепова ≥ Ћ≥состепова зони.

ѕерспективною галуззю виробництва Ї рибне господарство. ¬оно розвиваЇтьс¤ на основ≥ ставк≥в (близько 200 тис. га), водоймищ ƒн≥пра,

—≥верського ƒ≥нц¤ та ≥н. (близько 1 млн. га), а також уздовж багатьох середн≥х ≥ великих р≥чок.

¬ ”крањн≥, в основному у п≥вденних районах, розвиваЇтьс¤ шовк≥вництво; виробл¤Їтьс¤ понад 10 тис. т шовковоњ сировини на р≥к.

¬иробництво основних вид≥в тваринницькоњ продукц≥њ за с≥чень-серпень п.р. характеризувалос¤ такими даними (дод 8).

ѕор≥вн¤но з с≥чнем-серпнем 2001р. загальн≥ обс¤ги виробництва м’¤са

(реал≥зац≥њ худоби та птиц≥ на заб≥й в жив≥й ваз≥) зб≥льшилис¤ у господарствах 23 рег≥он≥в, найб≥льше - Ћуганськоњ, ињвськоњ областей та

јвтономноњ –еспубл≥ки рим (на 15,9-22,6%). «меншили обс¤ги виробництва м’¤са господарства ƒонецькоњ (на 2,2%) та ѕолтавськоњ (на 7,3%) областей.

¬≥дпов≥дний минулор≥чний р≥вень виробництва молока перевищено в ус≥х рег≥онах, а найб≥льше - в господарствах ’ерсонськоњ, ’мельницькоњ, ќдеськоњ та «апор≥зькоњ (на 13,0-19,0%) областей. ќбс¤ги виробництва ¤Їць зросли в

24 рег≥онах, найсуттЇв≥ше - в ињвськ≥й, –≥вненськ≥й та ’ерсонськ≥й (на

41,9-44,1%) област¤х, а скороченн¤ њх виробництва в≥дм≥чено лише в господарствах ¬≥нницькоњ област≥ (на 1,1%). ¬иробництво вовни зб≥льшено пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним минулор≥чним пер≥одом в господарствах 10 рег≥он≥в

(на 0,2-20,0%).

¬ господарствах населенн¤ за с≥чень-серпень п.р. пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. зросло виробництво м'¤са ( на 0,8%), молока (на

9,2%), ¤Їць (на 5,2%) та вовни (на 3,7%). ÷¤ тенденц≥¤ в≥дм≥чалас¤ в б≥льшост≥ рег≥он≥в. –еал≥зац≥¤ худоби та птиц≥ на заб≥й зросла в 20 рег≥онах (на 0,2-11,6%), виробництво молока - в ус≥х рег≥онах (на 2,4-

30,4%), виробництво ¤Їць вс≥х вид≥в - в 24 рег≥онах (на 0,2-39,5%), виробництво вовни - в 16 рег≥онах (на 1,3-22,2%).

¬ с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах вс≥х форм власност≥ у с≥чн≥- серпн≥ п.р. продовжувала збер≥гатис¤ позитивна тенденц≥¤ нарощуванн¤ обс¤г≥в виробництва тваринницькоњ продукц≥њ. “ак, пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. виробництво м'¤са (реал≥зац≥¤ худоби та птиц≥ на заб≥й) зб≥льшилось - на 83,3 тис.т (на 25,2%), ¤Їць в≥д птиц≥ вс≥х вид≥в - на

902,4 млн.шт. (на 39,4%). ѕор¤д з цим, дещо зменшивс¤ обс¤г виробництва молока - на 62,9 тис.т (на 2,3%).

” с≥чн≥-серпн≥ 2002р. в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах кращими проти минулор≥чного пер≥оду були показники продуктивност≥ худоби та птиц≥.

Ќад≥й молока в≥д одн≥Їњ корови зб≥льшивс¤ на 159 кг (на 10%) ≥ становив

1712 кг. Ќесуч≥сть курей-несучок зросла на 9 ¤Їць ≥ становила 171 штуку.

—еред рег≥он≥в найвищою була њх продуктивн≥сть у господарствах ≤вано-

‘ранк≥вськоњ, Ћуганськоњ та ∆итомирськоњ областей (по 187-191 шт.).

«а розрахунками, на 1 вересн¤ 2002р. чисельн≥сть погол≥в’¤ худоби та птиц≥ характеризувалас¤ такими показниками (дод 9).

ѕор≥вн¤но з 1 вересн¤ 2001р. в ус≥х категор≥¤х господарств зросла чисельн≥сть загального погол≥в’¤ свиней (на 13,3%), овець ≥ к≥з (на 6,3%) та птиц≥ (на 8,3%); погол≥в’¤ великоњ рогатоњ худоби зменшилось на 0,3%, ≥ в тому числ≥ кор≥в - на 1,9%.

Ќайб≥льш ≥стотне скороченн¤ загальноњ чисельност≥ погол≥в’¤ великоњ рогатоњ худоби спостер≥галос¤ у господарствах вс≥х категор≥й —умськоњ (на

6,6%) та „ерн≥г≥вськоњ (на 5,6%), овець та к≥з - —умськоњ (на 7,0%),

¬олинськоњ (на 5,8%) та ¬≥нницькоњ (на 5,2%) областей.

„исельн≥сть великоњ рогатоњ худоби, що утримуЇтьс¤ в господарствах населенн¤, пор≥вн¤но з 1 вересн¤ 2001р. зб≥льшилас¤ на 7,5% ≥ в тому числ≥ кор≥в - на 4,0%; свиней - на 7,7%, овець та к≥з - на 9,7%, птиц≥ - на 5,7

%. ” 24 рег≥онах зб≥льшилась чисельн≥сть великоњ рогатоњ худоби (на 0,5-

29,7%) та свиней (на 0,1-33,1%), в 23 рег≥онах - птиц≥ вс≥х вид≥в (на 0,1-

24,0%), в 20 рег≥онах - овець та к≥з (на 0,2-43,2%).

¬≥дносно 1 вересн¤ 2001р. в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах вс≥х форм власност≥ в≥дм≥чалос¤ зростанн¤ погол≥в’¤ свиней (на 24,5%) та птиц≥

(на 18,1%), проте в≥дм≥чалос¤ скороченн¤ чисельност≥ погол≥в’¤ великоњ рогатоњ худоби - на 7,9%, у тому числ≥ кор≥в - на 12,7%, овець та к≥з - на

7,0%.

¬ с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах пор≥вн¤но з с≥чнем-серпнем 2001р. загальне надходженн¤ приплоду порос¤т зросло на 159,1 тис.гол≥в (на 5%), але в≥дм≥чалос¤ зменшенн¤ приплоду тел¤т на 86,5 тис.гол≥в (на 6%), ¤гн¤т та козен¤т - на 27,7 тис.гол≥в (на 15% менше). ¬ розрахунку на 100 маток

(¤к≥ були на початок року) зб≥льшивс¤ вих≥д тел¤т в≥д кор≥в ≥ становив 64 голови (проти 63 гол≥в тор≥к), порос¤т - 871 голову (проти 849 гол≥в), а ¤гн¤т та козен¤т - зменшивс¤ ≥ становив 75 гол≥в (проти 78 гол≥в тор≥к).

«а с≥чень-серпень п.р. в≥дсоток падежу до обороту стада овець та к≥з зменшивс¤ на 0,3 в≥дсоткового пункту ≥ склав 2,5%, свиней - залишивс¤ на р≥вн≥ в≥дпов≥дного пер≥оду 2001р. ≥ склав 3,9%, а великоњ рогатоњ худоби - зб≥льшивс¤ на 0,1 в≥дсоткового пункту ≥ склав 1,0%. Ќайб≥льший в≥дсоток падежу великоњ рогатоњ худоби - в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах

≥ровоградськоњ ≥ —умськоњ (1,4) та ѕолтавськоњ (1,6), свиней -

ƒн≥пропетровськоњ ≥ ’арк≥вськоњ (5,8) та ≤вано-‘ранк≥вськоњ (8,4), овець та к≥з - «апор≥зькоњ (5,6) та ≥ровоградськоњ (6,8) областей.

¬ с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах обс¤г продажу населенню молодн¤ка птиц≥ проти с≥чн¤-серпн¤ 2001р. зб≥льшивс¤ на 18% (на 9,6 млн.гол≥в), а продаж великоњ рогатоњ худоби зменшивс¤ на 12% (на 55,9 тис. гол≥в), свиней

- на 10% (на 179,5 тис.гол≥в менше).

—≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства продовжують загот≥влю корм≥в дл¤ зим≥вл≥ худоби. —таном на 1 вересн¤ п.р. с≥¤них та природних трав було скошено з площ≥ 2495,1 тис.га, що на 295,8 тис.га (на 10,6%) менше, н≥ж тор≥к. «аготовлено корм≥в ус≥х вид≥в, включаючи зернофураж, 5243 тис.т кормових одиниць, що на 1061 тис.т (на 16,8%) менше проти аналог≥чноњ дати минулого року. √рубих корм≥в заготовлено 2701 тис.т к.од. (на 28,4% менше).

«асипка зернофуражу становила 1677 тис.т к.од. (тор≥к - 1698 тис.т к.од.).

” розрахунку на одну умовну голову на початок вересн¤ п.р. заготовлено по

9,39 ц к.од. проти 11,23 ц к.од. станом на 1 вересн¤ 2001 року.

–еал≥зац≥¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. «агальний обс¤г продажу продукц≥њ за с≥чень-серпень 2002р. с≥льськогосподарськими п≥дприЇмствами пор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. зр≥с на 22%, в тому числ≥ продукц≥њ рослинництва - на 31%, продукц≥њ тваринництва - на 14%.

ќбс¤ги реал≥зац≥њ основних вид≥в с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ за с≥чень-серпень п.р. характеризувалис¤ такими зм≥нами (дод 10).

ѕор≥вн¤но з в≥дпов≥дним пер≥одом 2001р. зменшили реал≥зац≥ю зернових культур с≥льськогосподарськ≥ товаровиробники 2 рег≥он≥в, картопл≥ - 20, овоч≥в - 13, плод≥в та ¤г≥д - 10 рег≥он≥в.

Ќайб≥льше скороченн¤ обс¤г≥в реал≥зац≥њ зернових культур спостер≥гаЇтьс¤ в јвтономн≥й –еспубл≥ц≥ рим (на 11%) та ’ерсонськ≥й област≥ (на 14%); картопл≥ - ћиколањвськ≥й, ќдеськ≥й, «апор≥зьк≥й (на 63-

83%); овоч≥в - „ерн≥г≥вськ≥й (на 41%), Ћуганськ≥й (на 38%), ’арк≥вськ≥й (на

36%); плод≥в та ¤г≥д - јвтономн≥й –еспубл≥ц≥ рим (на 69%), ≥ровоградськ≥й

(на 48%), “ерноп≥льськ≥й (на 39%) област¤х.

ѕроти с≥чн¤-серпн¤ 2001р. зменшили обс¤ги реал≥зац≥њ худоби та птиц≥ господарства 6 рег≥он≥в, молока та молочних продукт≥в - 21, ¤Їць - 2 рег≥он≥в. Ќай≥стотн≥ше зменшили загальний обс¤г реал≥зац≥њ худоби та птиц≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства ’ерсонськоњ (на 20%), Ћьв≥вськоњ (на 8%) та ћиколањвськоњ (на 7%) областей; молока та молочних продукт≥в -

Ћьв≥вськоњ, “ерноп≥льськоњ, ’ерсонськоњ та ≤вано-‘ранк≥вськоњ (на 17-25%); ¤Їць - ¬≥нницькоњ (на 25%) та „еркаськоњ (на 7%) областей.

ƒл¤ п≥дтримки тваринництва за с≥чень-липень 2002р. товаровиробниками отримано близько 195 млн.грн. дотац≥й та доплат.

«а угодами оренди земельних та майнових пањв у сел¤н с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства найчаст≥ше розраховувалис¤ у с≥чн≥- серпн≥ 2002р. ол≥Їю рослинною - 20% њњ загального обс¤гу реал≥зац≥њ, зерновими культурами - 8%, цукром - 3%.

ѕитома вага бартерних угод в с≥льському господарств≥ характеризувалас¤ такими даними (дод 11).

«а с≥чень-серпень 2002р. с≥льськогосподарськими п≥дприЇмствами за бартерними угодами обм≥нено 20,4 тис.т цукру (12% загального обс¤гу його реал≥зац≥њ), 610,6 тис.т зернових культур (8%), 5,9 тис.т нас≥нн¤ сон¤шнику

(5%), 0,2 тис.т ол≥њ рослинноњ (3% загального обс¤гу реал≥зац≥њ).

—ередн≥ ц≥ни продажу аграрноњ продукц≥њ в с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах по вс≥х напр¤мках реал≥зац≥њ у с≥чн≥-серпн≥ 2002р. проти в≥дпов≥дного пер≥оду 2001р. скоротилис¤ на 16%, в тому числ≥ на продукц≥ю рослинництва - на 21% за рахунок здешевленн¤ ц≥н на зернов≥ культури (на

26%), на продукц≥ю тваринництва - на 11%.

—ередн≥ ц≥ни продажу с≥льськогосподарськими п≥дприЇмствами продукц≥њ по вс≥х каналах реал≥зац≥њ становили (дод 12).

ќсновна частина продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ в с≥льському господарств≥, надходить дл¤ переробки на п≥дприЇмства харчосмаковоњ (близько 45%), м’¤сноњ ≥ молочноњ промисловост≥ (понад 30%) (2, с.301).

Ќайважлив≥шими факторами розм≥щенн¤ галузей харчовоњ промисловост≥ Ї чисельн≥сть ≥ густота населенн¤, сировинна база, форми орган≥зац≥њ виробництва,транспорт. ќб’Їктивними чинниками Ї природн≥ умови ≥ Ќ“ѕ.

«алежно в≥д д≥њ основних фактор≥в галуз≥ первинноњ переробки с≥ль- ськогосподарськоњ сировини под≥л¤ютьс¤ на так≥ групи:

- ор≥Їнтуютьс¤ на джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале- патокова, ол≥йна;

- т¤ж≥ють до м≥сць споживанн¤ готовоњ продукц≥њ: молочна, кондитерська, хл≥бопекарська;

- одночасно ор≥Їнтуютьс¤ ≥ на сировину, ≥ на споживача: м’¤сна, борошномельно-круп’¤на.

ћ’¤сна промислов≥сть Ї одн≥Їю з основних в харчов≥й ≥ндустр≥њ. Ќа розм≥щенн¤ м’¤сокомб≥нат≥в головний вплив маЇ сировинна база, а фактором розм≥щенн¤ м’¤сопереробних завод≥в, ковбасних та кул≥нарних фабрик Ї на¤вн≥сть споживач≥в. –озм≥щенн¤ м’¤сного виробництва характеризуЇтьс¤ концентрац≥Їю його в ≥ндустр≥альних районах ≥ в районах потужноњ сировинноњ бази.

ћолочна промислов≥сть розвинута в ус≥х област¤х; найвища територ≥альна концентрац≥¤ - у б≥льших ≥ найб≥льших м≥стах,а також у прим≥ських районах.

” цих же районах розвиваЇтьс¤ ≥ маслосироробна промислов≥сть. ѕров≥дне м≥сце у випуску тваринного масла належить ињвськ≥й,¬≥н- ницьк≥й,„ерн≥г≥вськ≥й,’мельницьк≥й,—умськ≥й област¤м.

÷укрова промислов≥сть — пров≥дна галузь харчовоњ промисловост≥. ¬

”крањн≥ працюють багато завод≥в, розм≥щенн¤ ¤ких зб≥гаЇтьс¤ з основними районами вирощуванн¤ цукрових бур¤к≥в. ” витратах на виробництво частка сировини становить 80%.Ќайб≥льш розвинена цукрова промислов≥сть у

¬≥нницьк≥й, „екаськ≥й, ’мельницьк≥й, ињвськ≥й “ерноп≥льськ≥й област¤х.

÷укро-раф≥надне виробництв - у ’одоров≥, епет≥вц≥,„еркасах, —умах,

ƒружб≥,Ѕердичев≥ та ќдес≥.

ѕ≥дприЇмства хл≥бопекарськоњ промисловост≥ розм≥щен≥ у великих, бльших найб≥льших иЇв≥,’арков≥,ќдес≥,Ћьвов≥,ƒонецьку,«апор≥жж≥,а також практично у вс≥х малих ≥ середн≥х м≥стах ”крањни.

Ѕорошномельно-круп’¤на промислов≥сть в≥д≥граЇ пров≥дну роль у забезпеченн≥ населенн¤, а також ≥нших галузей харчовоњ ≥ндустр≥њ борошном ≥ крупами. Ќайважлив≥шими центрами Ї ињв,’арк≥в,ƒн≥пропетровськ,ќдеса,

ћиколањв,«апор≥жж¤,Ћьв≥в.

¬ин¤тково важлива роль консервноњ промисловост≥ пол¤гаЇ у тому, що консервуванн¤ плод≥в та овоч≥в забезпечуЇ тривале збер≥ганн¤ њх. ќсновн≥ центри — ќдеса, —≥мферополь,’ерсон,≤змањл,„еркаси,Ќ≥жин та ≥н.

ќл≥йна промислов≥сть виробл¤Ї ≥ переробл¤Ї рослинн≥ жири та пов’¤зан≥ з ними продукти. ќсновною ол≥йною культурою Ї сон¤шник, з нас≥нн¤ ¤кого одержують 90% вс≥Їњ ол≥њ. ÷ентри

—ƒн≥пропетровськ,ћар≥уполь,«апор≥жж¤,ѕолтава, ≥ровоград,¬≥нниц¤. ўороку в

”крањн≥ виробл¤ють майже 700 тис. т ол≥≥.

рохмале-патокова промислов≥сть виробл¤Ї крохмаль, що використовуЇтьс¤ в основному в харчов≥й промисловост≥.Ќайб≥льшими виробниками картопл¤ного крохмалю Ї „ерн≥г≥вська та ∆итомирська област≥. ќстанн≥м часом виробл¤ють крохмаль з пшениц≥, кукурудзи,рису. Ќа переробц≥ кукурудзи спец≥ал≥зуЇтьс¤

¬ерхньодн≥провський комб≥нат у ƒн≥пропетровськ≥й област≥.

” ц≥лому переважна б≥льш≥сть галузей јѕ ”крањни набула досить значного розвитку ≥ маЇ чимал≥ можливост≥ розширенн¤ виробництва рослинницькоњ ≥ тваринницькоњ продукц≥њ, п≥двищенн¤ њњ ¤кост≥ та розширенн¤ асортименту, а також модерн≥зац≥њ виробництва.

2. Ќапр¤мки реформуванн¤ јѕ ”крањни в умовах ринковоњ економ≥ки.

2.1. «аконом≥рност≥ розвитку та об’Їктивна необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ нових господарських формувань в јѕ .

«емельна реформа в ”крањн≥ стала основною частиною аграрноњ реформи.

¬ажлив≥ аспекти земельноњ реформи знайшли в≥дображенн¤ в законах ”крањни:

“ѕро форми власност≥ на землю”,”ѕро господарськ≥ товариства”,”ѕро приватизац≥ю майна державних п≥дприЇмств”,”ѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ в п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥”,”ѕро оренду майна державних п≥дприЇмств та орган≥зац≥й”,”ѕро колективн≥ договори ≥ ”годи”.

«аконодавча база аграрноњ реформи перш за все передбачаЇ :

> розд≥л земельних д≥л¤нок, майна, визначенн¤ њх частки м≥ж прац≥вниками та ≥ншими особами, ¤к≥ мають на це право, з тим щоб приватний сектор став дом≥нуючим;

> приватизац≥ю п≥дприЇмств переробноњ промисловост≥, постачанн¤ та збуту с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, машин ≥ механ≥зм≥в;

> розвиток фермерства;

> розвиток с≥льськогосподарських товарних ф≥рм;

> л≥берал≥зац≥ю ц≥н на с≥льськогосподарську сировину ≥ продукц≥ю.

ѕроцес реформуванн¤ с≥льськогосподарського виробництва розпочавс¤ в р≥зних напр¤мах ≥ адекватний стих≥йному пошуку ≥стини. ÷е ¤вище законом≥рне ≥ т≥льки час збалансуЇ р≥зн≥ вар≥анти. јнал≥з с≥льськогосподарського виробництва св≥дчить, що виробничо-технолог≥чн≥ та соц≥альн≥ структури колгосп≥в за формою ≥ м≥стк≥стю можуть в≥дпов≥дати вимогам ринковоњ економ≥ки. ѓм притаманний високий потенц≥ал конкурентност≥ на перспективу, а за економ≥чним зм≥стом вони потребують докор≥нного реформуванн¤.

јнал≥зуючи процес реформуванн¤ земельних в≥дносин, в≥дзначаЇмо, що в≥н проходить у в≥дпов≥дност≥ з ≥снуючою законодавчою базою, також р≥шенн¤ми обласноњ –ади народних депутат≥в. √оловна мета реформуванн¤ - створенн¤ р≥зних форм господарюванн¤, в основ≥ ¤ких Ї приватний власник земл≥ ≥ майна. «д≥йснюютьс¤ передача земель колективних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств у колективну власн≥сть ¤к форму функц≥онуванн¤ приватноњ власност≥, њх паюванн¤ з визначенн¤м кожному члену трудового колективу земельноњ частки (паю) з видачею в≥дпов≥дного державного сертиф≥ката.

–озвиваютьс¤ земельно-орендн≥ в≥дносини. ѕроведена грошова оц≥нка с≥льськогосподарських уг≥дь, ¤ка враховуЇтьс¤ при визначенн≥ вартост≥ земельного паю ≥ встановленн≥ ц≥н на с≥льськогосподарську продукц≥ю та земельного податку. ƒжерелом земель дл¤ передач≥ њх у приватну власн≥сть та користуванн¤ громад¤н були земл≥, включен≥ в кооперативних, громадських ≥ державних господарствах.

Ќапр¤ми земельноњ реформи:

> передача земель у приватну власн≥сть дл¤ веденн¤ особистого п≥дсобного господарства;

> передача земель громад¤нам дл¤ веденн¤ сел¤нського(фермерського) господарства;

> передача земель у власн≥сть ≥ користуванн¤ ≥ншим п≥дприЇмствам;

> проведенн¤ протиероз≥йних заход≥в;

> впровадженн¤ проекту земельноњ реЇстрац≥йноњ системи та банку земельно-кадастрових даних.

¬ сучасних умовах орган≥зац≥¤ виробництва у первинних п≥дрозд≥лах характерезуЇтьс¤ т≥сним переплет≥нн¤м ≥ взаЇмод≥Їю р≥зних форм власност≥

(державноњ, приватноњ, особистоњ, кооперативноњ), що призводить до по¤ви р≥зних форм господарюванн¤, р≥зноукладност≥ виробництва. «м≥ни у в≥дносинах власност≥ в≥дбуваютьс¤:

> внасл≥док передач≥ засоб≥в виробництва в оренду на тривалий пер≥од;

> у результат≥ наданн¤ повноњ господарськоњ та економ≥чноњ самост≥йност≥ аж до наданн¤ прав юридичноњ особи первинним виробничим п≥дрозд≥лам;

> через визначенн¤ в≥дносин з державною власн≥стю на основ≥ договор≥в, шл¤хом роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ;

> внасл≥док розширенн¤ внутр≥шньогосподарських товарно-грошових в≥дносин.

як в≥дзначаЇтьс¤ в Ќац≥ональн≥й програм≥ розвитку с≥льськогосподарського виробництва ”крањни на 1996-2005 роки, господарська реформа спр¤мовуватиметьс¤ на: забезпеченн¤ р≥вних умов розвитку р≥зних форм господарських структур ринкового типу

(господарських товариств, колективних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, корпорац≥й кооператив≥в, сел¤нських (фермерських) ≥ особистих п≥дсобних господарств ) ≥ створенн¤ мереж≥ серв≥сноњ ≥нфраструктури аграрного сектора, в тому числ≥ на приватних, м≥жгосподарських та кооперативних засадах с≥льськогосподарського товаровиробника з викорисианн¤м л≥зингових умов наданн¤ послуг, формуванн¤ системи закупок продукц≥њ у населенн¤, первинноњ њњ переробки, збер≥ганн¤, пакуванн¤ ≥ транспортуванн¤, першочергове перетворенн¤ переробних ≥ агросерв≥сних п≥дприЇмств у в≥дкрит≥ акц≥онерн≥ товариства за участю с≥льськогосподарських товаровиробник≥в, а державних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств у колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства чи у в≥дкрит≥ акц≥онерн≥ товариства.

—творенн¤ на наступному етап≥ корпоратизованих с≥льськогосподарських п≥дприЇмств шл¤хом добров≥льноњ горизонтальноњ ≥нтеграц≥њ њњ структурних п≥дрозд≥л≥в, або приватно-орендних п≥дприЇмств.

Ќа основ≥ розпаюванн¤ земель ≥ майна створюватимутьс¤ також товариства з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю, командн≥ товариства, сел¤нськ≥ (фермерськ≥ ) господарства.

” процес≥ приватизац≥њ та реструктуризац≥њ господарств формуватимутьс¤ виробнич≥, переробн≥, збутов≥-закуп≥вельн≥ та обслуговуюч≥ кооперативи.

” в≥дпов≥дност≥ з концепц≥Їю розвитку с≥льського господарства нам≥тились так≥ основн≥ шл¤хи реформуванн¤ орган≥зац≥йних форм господарюванн¤ :

1) реорган≥зац≥¤ колгосп≥в у колективн≥ c≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, сел¤нськ≥ сп≥лки з персон≥ф≥кованою власн≥стю на май но ≥ землю;

2) реорган≥зац≥¤ колективного чи державного п≥дприЇмства в виробнич≥ кооперативи, ¤к≥ мають б≥льшу самост≥йн≥сть;

3) формуванн¤ аграрно-акц≥онерних п≥дприЇмств;

4) створенн¤ приватно-орендних п≥дприЇмств;

5) об’Їднанн¤ в асоц≥ац≥њ пайовик≥в, створенн¤ сп≥лок апйовик≥в.

ѕри орган≥зац≥њ нових с≥льськогосподарських формувань на орендн≥й або акц≥онерн≥й основ≥, виникаЇ необх≥дн≥сть у розширенн≥ оперативно- господарськоњ самост≥йност≥ госпрозрахункових п≥дрозд≥л≥в, створенн≥ ¤к≥сно новоњ орган≥зац≥њ структури господарства незалежно в≥д форми власност≥.

≈коном≥чн≥ в≥дносини в кооперативах можуть грунтуватис¤ на р≥зн≥й основ≥ : оренд≥ майна; па¤х ; придбанн≥ акц≥й ; викуп≥ майна за рахунок кредит≥в ; формуванн≥ колективноњ власност≥ ; приватноњ власност≥.

¬ окремих господарствах, на конкурентн≥й основ≥ ,за контрактом майно ≥ землю здають в оренду приватним особам на принципах Їдиноначальност≥.

—татутним фондом акц≥онерного товариства Ї пайовий фонд. ¬ основу новостворен≥ акц≥онерн≥ товариства закритого типу. ¬ умовах закритих товариств п≥дприЇмництво повинно за першою вимогою власника акц≥й забезпечити його грошима.

якась, або вс¤ частка основного фонду, ¤ка складаЇтьс¤ з майнових пањв, може бути базою дл¤ випуску акц≥й ≥ створенн¤ за бажанн¤м акц≥онерного товариства закритого або в≥дкритого типу. јкц≥њ, ¤к≥ будуть реал≥зован≥ за кошти, ¤к членам колективноњ структури, акц≥онерного товариства, так ≥ ≥ншим громад¤нам, випускаютьс¤ п≥д проект б≥знес-плану. ƒив≥денди на варт≥сну ц≥ну акц≥й нараховуютьс¤ в процес≥ отриманн¤ прибутк≥в в≥д даного проекту. ƒив≥денди на уставний кап≥тал, тобто майновий пай нараховуЇтьс¤ за визначеною ран≥ше схемою, ¤ка може враховуватись або н≥ в прибутках майбутнього проекту.

¬ процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥ пайовики отримують зароб≥тну плату за конкретну працю. олектив може наймати на роботу прац≥вник≥в ¤к пост≥йно, так ≥ сезонно. «ароб≥тна плата пайовик≥в та найманих прац≥вник≥в враховуЇтьс¤ в статт≥ витрат. « огл¤ду на сказане, пропонуЇмо лог≥чну посл≥довн≥сть орган≥зац≥йно-економ≥чних заход≥в по впровадженню моделей

(вибору форми господарюванн¤)п≥сл¤ под≥лу господарства на земельн≥ ≥ майнов≥ пањ (дод 13).

ћасова приватизац≥¤ ускладнила взаЇмов≥дносини товаровиробник≥в щодо збуту продукц≥њ, передус≥м з державою. ѕосередницьк≥ структури, ¤к≥ спочатку активно займалис¤ закуп≥влею с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та њњ реал≥зац≥Їю, через надм≥рний податковий тиск самол≥кв≥дувалис¤ або переор≥Їнтувалис¤ на ≥мпорт продовольства. ƒержава самоусунулась в≥д ц≥Їњ сфери д≥¤льност≥. ћають м≥сце неплатеж≥ за продукц≥ю. «акр≥питис¤ на внутр≥шньому ринку власному виробников≥ стаЇ все складн≥ше.

¬насл≥док цього значна частина виробленоњ продукц≥њ, особливо в приватному сектор≥, не потрапл¤Ї до споживача. ќтже, аграрна реформа в

”крањн≥ не доведена до лог≥чного завершенн¤.

« одного боку, паюванн¤ земл≥ та майна зак≥нчене, а з другого- у б≥льш≥й частин≥ господарств проведен≥ ном≥нальн≥, а не реальн≥ д≥њ в≥дносно зм≥ни внутр≥шньогосподарських земельних та майнових в≥дносин. ¬они, ¤к ≥ ран≥ше, функц≥онують у колгоспн≥й редакц≥њ. Ѕагато економ≥чних питань, без ¤ких подальше реформуванн¤ с≥льськогосподарських п≥дприЇмств неможливе, не вир≥шено. ћасова приватизац≥¤, на наш погл¤д, т≥льки наблизилась до вир≥шенн¤ головноњ проблеми, пов’¤заноњ з формуванн¤м господар¤-власника на сел≥. ¬ сусп≥льств≥ ще не створене середовище п≥дтримки реформац≥йних процес≥в. ” п≥дходах до вт≥ленн¤ њх в житт¤ спостер≥гаЇтьс¤ велике протисто¤нн¤.

” систем≥ ћ≥нјѕ нал≥чуЇтьс¤ 6 тис. переробних, агросерв≥сних ≥ буд≥вельних п≥дприЇмств та орган≥зац≥й, з ¤ких 5,3 тис. перебувають у загальнодержавн≥й ≥ 0,7 тис. п≥дприЇмств – у комунальн≥й власност≥. « них приватизац≥йними процесами охоплено 4,9 тис. п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, або

87% тих, що п≥дл¤гають приватизац≥њ, в тому числ≥ 4,2 тис.п≥дприЇмств загальнодержавноњ власност≥ (86%) ≥ 0,7 тис. п≥дприЇмств (100%) комунальноњ власност≥. « числа п≥дприЇмств переробних галузей јѕ приватизовано або знаходитьс¤ у стад≥њ приватизац≥њ 1,2 тис. п≥дприЇмств – 93%, що п≥дл¤гають приватизац≥њ.

«авершено приватизац≥ю п≥дприЇмств м’¤сноњ , молочноњ, ол≥Їжировоњ та кондитерськоњ галузей. —еред приватизованих – 180 цукрових завод≥в, що становить 93% в≥д њх загальноњ к≥лькост≥. ¬ крањн≥ розгорнута робота по реформуванню власност≥ п≥дприЇмств системи хл≥бопродукт≥в. ƒо них належать п≥дприЇмства борошномельно-круп’¤ноњ та комб≥кормовоњ промисловост≥, хл≥боприймальн≥ та хл≥бозагот≥вельн≥, а також допом≥жн≥ ремонтн≥, буд≥вельн≥ та ≥нш≥ п≥дприЇмства, що забезпечують д≥¤льн≥сть вс≥Їњ системи.

«агальна њх чисельн≥сть – 878 п≥дприЇмств, у тому числ≥ 204 хл≥боприймальн≥ пункти, 91 елеватор, 281 переробне п≥дприЇмство. —умарн≥ потужност≥ п≥дприЇмств дають змогу приймати щодоби 1,3 млн.тонн зерна, очистити 900 тис.тонн та сушити 530 тис. тонн зернових ≥ 270 тис. тонн кукурудзи. «агальна потужн≥сть елеватор≥в забезпечуЇ збер≥ганн¤ 30 млн.тонн зернових.

ѕереробн≥ п≥дприЇмства здатн≥ повн≥стю забезпечити переробку ≥ фасуванн¤ зерна, виробництво борошна, круп, комб≥корм≥в. ѓх середньор≥чна продуктивн≥сть становить 7 млн.тонн борошна та 800тис. круп. ќтже з огл¤ду на перспективи розвитку ринку зерна в ”крањн≥ прот¤гом найближчого часу п≥дприЇмства системи хл≥бопродукт≥в Ї одними з найб≥льш привабливих об’Їкт≥в дл¤ потенц≥йних ≥нвестор≥в у процес≥ њх приватизац≥њ.

ћожна стверджувати, що в агропромислов≥й сфер≥ в≥дбувалис¤ певн≥ ≥нституц≥альн≥ перетворенн¤ , зрушенн¤ в б≥к розвитку ринкових в≥дносин.

√осподарськ≥ суб’Їкти одержали те , до чого прагнули ще за час≥в

–ад¤нського —оюзу, - можлив≥сть самост≥йно господарювати, свободу у вибор≥ напр¤м≥в виробничоњ д≥¤льност≥, послабленн¤ зовн≥шнього адм≥н≥струванн¤.

«ам≥сть 4659 державних с≥льгоспп≥дприЇмств в 1993 р. њх к≥льк≥сть скоротилась до 2863 у 1999р., решта реформувались в —ѕ та акц≥онерн≥ товариства. —уттЇво зросла чисельн≥сть особистих п≥дсобних господарств. ” самост≥йний сектор формуютьс¤ фермерськ≥ господарства (дод 14 ).

ѕров≥дною ланкою у с≥льському господарств≥ Ї колективн≥ п≥дприЇмства.

«а вказаний пер≥од в≥дбулис¤ суттЇв≥ зм≥ни у використанн≥ с≥льськогосподарських уг≥дь та њх структур≥ по конкретних землекористувачах.

—еред найважлив≥ших напр¤м≥в аграрноњ реформи чи не найголовн≥шим Ї реформуванн¤ земельних ≥ майнових в≥дносин власност≥ на засоби виробництва, що Ї базою дл¤ створенн¤ ринкового середовища в агропромисловому комплекс≥.

«окрема, вже розпайована земл¤ майже в 11 тис. недержавних с≥льськогосподарських п≥дприЇмствах, що становить 99% в≥д њх на¤вност≥, в

96,5% господарств одержали сертиф≥кати на земельну частку (пай) 5,6 млн. громад¤н

“≥льки в 1998-1999рр. питанн¤ аграрноњ реформи зайн¤ли належне м≥сце в державн≥й д≥¤льност≥ ур¤ду. “акий стан не випадковий. ƒо цього перетворенн¤ немали ч≥ткоњ програми. «емельна реформа не була елементом економ≥чноњ пол≥тики (дод 15).

“акож додатково можна навести приклад забезпеченост≥ р≥зних форм господарюванн¤ ќдеськоњ област≥ в 2000 роц≥ (дод 16).

¬се залежало в≥д р≥шень гол≥в колгосп≥в, ¤к≥ д≥¤ли виход¤чи ≥з свого ставленн¤ або ринковоњ форми орган≥зац≥њ аграрноњ сфери. “ому аграрна реформа, особливо в частин≥ земельних в≥дносин, розвивалась дуже мл¤во, а с≥льськогосподарське виробництво в б≥льшост≥ господарств скорочувалось.

ѕродовжуЇ поглиблюватись криза ф≥нансового забезпеченн¤ товаровиробник≥в, платеж≥в.

ѕрирода ринковоњ економ≥ки така, що њњ основою залишаютьс¤ закони товарного виробництва, рух кап≥талу ≥ в тому числ≥ земл≥ ¤к особливоњ йього форми. ѕроте умови дл¤ цього не створен≥. ¬ с≥льське господарство надход¤ть обмежен≥ кап≥тальн≥ вкладенн¤. ј щоб ”крањна виробл¤ла конкурентоздатну с≥льськогосподарську продукц≥ю дл¤ зовн≥шнього ринку, потр≥бно вкласти в с≥льське господарство не один дес¤ток м≥ль¤рд≥в гривень.

Ќа територ≥њ областей д≥Ї 665 нових формувань ринкового типу, з них 366 приватних п≥дприЇмств; 257-товариств, кооператив≥в, фермерських господарств. 11216 громад¤н отримали д≥л¤нки в розм≥р≥ паю з видачею державного акта. ƒоговори оренди уклали 77 в≥дсотк≥в власник≥в права на земельну частку (пай).ќбласн≥ ради висловлють занепокоЇнн¤ пов≥льними темпами весн¤но-польових роб≥т та спадом виробництва продукц≥њ с≥льгоспвиробниками. ”с≥м ланкам, причетних до реформуванн¤ агропромислового виробництва, сл≥д спри¤ти реформованим структурам у завершенн≥ до 20 травн¤ 2000 року орган≥зац≥йних заход≥в щодо њх реЇстрац≥њ ¤к суб’Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥; створювати умови дл¤ безперешкодного отриманн¤ громад¤нами належних њм земельних та майнових пањв; давати оц≥нку тим кер≥вникам та посадовим особам, ¤к≥ не виконують вимог нормативних акт≥в щодо спрощенн¤ процедури виходу член≥в с≥льськогосподарських п≥дприЇмств ≥з складу господарств з належними њм земельними та майновими па¤ми; не забезпечують вид≥ленн¤ Їдиним масивом земельних д≥л¤нок групам власник≥в за њх бажанн¤м.

¬≥дпов≥дно до ”казу ѕрезидента ”крањни в≥д 12 кв≥тн¤ 2000 року

є584/2000 “ѕро забезпеченн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в ≥ соц≥ального захисту прац≥вник≥в соц≥альноњ сфери села та вир≥шенн¤ окремих питань ,що виникли в процес≥ проведенн¤ земельноњ реформи” - вид≥лити до 1 листопада 2000 року ≥з земель запасу та резервного фонду земельн≥ д≥л¤нки ≥ надати њх у користуванн¤ особам, ¤к≥ працюють у соц≥альн≥й сфер≥ та проживають у с≥льськ≥й м≥сцевост≥, дл¤ веденн¤ особистого господарства;

- визначити до 1 червн¤ 2000 року ,залежно в≥д площ земель запасу та резервного фонду на територ≥њ кожноњ с≥льськоњ (селищноњ) ради, граничн≥ розм≥ри земельних д≥л¤нок, ¤к≥ в≥дпов≥дно до законодавства можуть бути надан≥ у користуванн¤ прац≥вникам соц≥альноњ сфери села та пенс≥онерам з њх числа дл¤ ≥ндив≥дуального або сп≥льного веденн¤ особистого п≥дсобного господарства.

¬ ”крањн≥ в≥дбулас¤ демонопол≥зац≥¤ даржавноњ власност≥ на землю ≥ передача њњ у колективну власн≥сть с≥льськогосподарським п≥дприЇмствам ¤к суб’Їктам господарюванн¤. јле реал≥зац≥¤ другого етапу – розпод≥л земельних уг≥дь м≥ж окремими членами —ѕ у форм≥ майнових ≥ земельних пањв невиправдано звол≥каЇтьс¤. “ам де до ц≥Їњ справи п≥д≥йшли серйьозно, власники пањв почали ≥н≥ц≥ювати реформуванн¤ —ѕ у нов≥ господарськ≥ структури, але вже на засадах приватноњ власност≥.¬ результат≥ ми наблизились до найважлив≥шого етапу аграрноњ реформи – реформуванн¤ —ѕ у нов≥ орган≥зац≥йно-правов≥ форми господарюванн¤ на засадах приватноњ власност≥ та створенн¤ спри¤тливого економ≥чного середовища дл¤ њх ефективного функц≥онуванн¤. ¬нутр≥шньогосподарськ≥ перетворенн¤ економ≥чних в≥дносин в колгоспах, ¤к≥ формально перетворен≥ в колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, т≥льки починаютьс¤. «а науковими оц≥нками, внутр≥шньогосподарськ≥ в≥дносини в них п≥сл¤ перетворенн¤ в —ѕ практично не зм≥нилис¤.

2.2 –еформуванн¤ виробничих в≥дносин в с≥льському господарств≥.

«добувши пол≥тичну незалеж≥сть, ”крањна отримала у спадщину надм≥рно велику к≥льк≥сть соц≥ально-економ≥чних проблем . Ѕуло б помилково нехтувати хоча б одн≥Їю з них, недооц≥нюючи њњ вагом≥сть.≤ все ж на перше м≥сце серед них житт¤ поставило продовольчу проблему.

∆итт¤ вимагало кардинальних зм≥н в народногсподарському комплекс≥

”крањни.“≥льки йього реформуванн¤ могло принести бажан≥ насл≥дки.

як в≥домо, мета аграрноњ реформи – вир≥шити продовольчу проблему, вивести галузь на св≥товий р≥вень на основ≥ утвердженн¤ багатоукладноњ економ≥ки, ринкових в≥дносин, соц≥ально-економ≥чного перетворенн¤ села.

¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми вчен≥ ”крањнськоњ академ≥њ аграрних наук бачать в реформуванн≥ власност≥ на засоби виробництва ≥ земельних в≥дносин:

* реорган≥зац≥њ виробничих структур з державною та кооперативно- колгоспною власн≥стю ≥ зм≥ною економ≥чних в≥дносин у п≥дприЇмствах та в ус≥й систем≥ јѕ ;

* удосконаленн≥ взаЇмов≥дносини с≥льського господарства ≥ јѕ з державою у вир≥шенн≥ соц≥альних проблем села;

* створенн≥ в≥дпов≥дноњ правовоњ бази.

ѕо своњй сут≥ це основн≥ в≥хи реформуванн¤ виробничих стосунк≥в на сел≥. ¬ перел≥чених вище напр¤мах реформуванн¤ с≥льського господарства найб≥льш суперечливим Ї питанн¤ про форми господарюванн¤ в аграрному сектор≥ економ≥ки. ÷е питанн¤ торбуЇ ≥ практик≥в ≥ учених. як в≥домо, на сел≥ вже реально сп≥в≥снують дек≥лька форм орган≥зац≥њ виробництва, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють за формами власност≥ на засоби виробництва ≥ земельних в≥дносин. ѕор¤д з колективними с≥льськогосподарськими п≥дприЇмствами ( —ѕ), виникли фермерськ≥ господарства, приватно-орендн≥ колективи, розширили своњ присадибн≥ д≥л¤нки колгоспники та ≥нш≥ жител≥ села. яка ж з уже в≥домих сьогодн≥ форм орган≥зац≥њ с≥льськогосподарського виробництва стане основною, або б≥льш прийн¤тною на сел≥ ? ќднозначно на це питанн¤ дати в≥дпов≥дь неможливо з багатьох в≥домих причин.

ѕо-перше, вс≥ вони мають р≥зн≥ стартов≥ можливост≥ з питань матер≥ально-техн≥чноњ бази, ф≥нансового забезпеченн¤, географ≥чного знаходженн¤ та демограф≥њ, на¤вност≥ соц≥альноњ сфери ≥ багатьох ≥нших проблем.

ѕо-друге, ще не в≥дпрацьована ¤к сл≥д правова база, ¤ка б створила дл¤ вс≥х форм господарюванн¤ так≥ умови, щоб кожен в≥дчув себе реальним власником, насамперед, земл≥.

ѕо- третЇ, не однозначне, поки що, в≥дношенн¤ кер≥вник≥в, жител≥в с≥льськоњ м≥сцевост≥ в р≥зних рег≥онах ”крањни до приватизац≥њ, роздержавленн¤ радгосп≥в, паюванн¤ колгосп≥в, утворенн¤ фермерських господарств.

∆итт¤, досв≥д ≥нших крањн стверджують, що на даному етап≥ розвитку јѕ ≥ в даних пол≥тичних та економ≥чних умовах що сталис¤ в економ≥ц≥, це зробило, ¤к то було при командно-адм≥н≥стративн≥й систем≥ – неможливо.

”крањна стала незалежною державою, почала будувати ринкову економ≥ку, почавс¤ процес роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ, ¤кий пот¤гнув за собою суттЇв≥ структурн≥ зм≥ни в народногосподарському комплекс≥ , почав, нарешт≥, з’¤вл¤тись власник, ¤кий вз¤в на себе в≥дпов≥дальн≥сть за долю економ≥ки при в≥дпов≥дн≥й п≥дтримц≥ держави.ѕоверненн¤ до старих важел≥в управл≥нн¤ надал≥ стаЇ неможливим.

як в≥дм≥чаЇ у своЇму зверненн≥ до ѕарламенту ”крањни Ћ.ƒ. учма ,

“арсенал староњ системи господарюванн¤ практично вичерпав вс≥ б≥льш-менш ефективн≥ засоби стимулюванн¤ с≥льськогосподарського виробництва. “реба створювати нову правову базу дл¤ нових економ≥чних стосунк≥в з ринковою ор≥Їнтац≥Їю на фон≥ роздержавленн¤ ≥ приватизац≥њ, з новим власником на засоби виробництва”.

”крањна маЇ св≥й власний шл¤х проведенн¤ економ≥чних реформ в с≥льському господарств≥ – в≥дродженн¤ господар¤ на украњнськ≥й земл≥ шл¤хом приватизац≥њ та створенн¤ р≥вних юридичних прав ≥ економ≥чних можливостей дл¤ розвитку ≥ здоровоњ конкуренц≥њ ус≥х доц≥льних форм господарюванн¤ на сел≥.Ќайб≥льш поширеною при цьому залишаЇтьс¤ колективна форма орган≥зац≥њ виробництва на баз≥ асоц≥йьованоњ приватноњ власност≥ на землю ≥ майно.

ƒосв≥д багатьох крањн св≥ту показав, що саме кооперативна ≥де¤ здатна протисто¤ти економ≥чному хаосу. —правжн≥ кооперативи (на в≥дм≥ну в≥д колгосп≥в) д≥ють самост≥йно в ринковому середовищ≥, ≥ не п≥дпадають п≥д будь-¤кий вплив адм≥н≥стративних державних структур.ƒ≥Їздатн≥сть таких кооператив≥в п≥дтверджуЇ м≥жнародна практика.

ѕроцеси концентрац≥њ виробництва ≥ кап≥талу, ¤к≥ проход¤ть в с≥льськогосподарських розвинутих кап≥тал≥стичних крањнах, ¤к правило, набувають позитивного економ≥чного зм≥сту. ƒжерелами кап≥талу Ї оренда земл≥ й асоц≥йьована власн≥сть на землю та ≥нш≥ засоби виробництва. ¬ зах≥дн≥й ™вроп≥ процеси концентрац≥њ в с≥льськогосподарському виробництв≥ прот≥кали по-р≥зному в р≥зн≥ ≥стори¤н≥ пер≥оди.

“аким чином вз¤тий реформою курс на розвиток п≥дсобних господарств населенн¤ в≥рний.якби не було передач≥ земл≥ п≥дсобним господарствам, то спад виробництва в ”крањн≥ був би ще в≥дчутн≥шим. «а розрахунками , було б вироблен¤ на 8% менше продукц≥њ. ќсобист≥ п≥дсобн≥ господарства сьогодн≥ Ї стаб≥л≥зуючою формою господарюванн¤. ” сучасних умовах вони гальмують спад виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ у вс≥х категор≥¤х господарств ≥ за умов безроб≥тт¤ стримують в≥д р≥зкого спаду р≥вень житт¤ с≥льського населенн¤, забезпечують додатковий зароб≥ток до м≥зерних пенс≥й та оплати прац≥ у громадському виробництв≥.

ќтже, ≥ надал≥ сл≥д вживати заходи щодо створенн¤ дл¤ них необх≥дних умов. “акий п≥дх≥д в≥дпов≥даЇ прагненн¤м сел¤н. ќпитуванн¤ показало, що б≥льш≥сть з них не прагне бути фермерами ¤и вийти з громадських господарств, але бажаЇ розширити своњ п≥дсобн≥ господарства до 1-1,5 гектара, що в≥дпов≥даЇ нормам, встановленим «емельним кодексом. ƒл¤ цього сл≥д було б: зб≥льшити площ≥ њх землекористуванн¤, розширити розм≥ри землекористуванн¤ за рахунок земельних часток (пањв); забезпечити вс≥м бажаючим вид≥ленн¤ земельних д≥л¤нок п≥д житлове буд≥вництво на сел≥, вс≥м бажаючим громад¤нам ”крањни – дл¤ сад≥вництва й городництва; передбачити наданн¤ земельних д≥л¤нок дл¤ сп≥льного використанн¤ п≥д випасанн¤ худоби й с≥нокос≥нн¤; створювати безприбутков≥ кооперативи по закуп≥вл≥ продукц≥њ, техн≥чному й технолог≥чному обслуговуванню; орган≥зовувати матер≥ально- техн≥чне постачанн¤; забезпечити ветеренарне обслуговуванн¤, п≥двищенн¤ р≥вн¤ плем≥нноњ справи, орган≥зац≥ю штучного ос≥мен≥нн¤ тварин; орган≥зовувати технолог≥чне й техн≥чне забезпеченн¤ виконанн¤ потр≥бних с≥льськогосподарських роб≥т, транспортне й серв≥сне обслуговуванн¤; орган≥зувати виробництво м≥н≥-техн≥ки й технолог≥чного устаткуванн¤ дл¤ механ≥зац≥њ трудом≥стких процес≥в.

—л≥д зазначити, що у господарствах населенн¤ Ї своњ проблеми: сомоексплуатац≥¤ прац≥, дом≥нуванн¤ ручноњ прац≥, невелик≥ розм≥ри виробництва. ѕроте в умовах слабкоњ матер≥ально-техн≥чноњ бази великих громадських господарств, неврегульованост≥ економ≥чних в≥дносин Ї загальна потреба розвивати так≥ господарства. Ќа мою думку, њх можливост≥ вичерпуютьс¤ ≥ вони можуть бути оптимальними, коли њх частка в землекористуванн≥ становитеме 17-20%.

ќсобливу увагу сл≥д звернути на розвиток фермерства ¤к новоњ дл¤ нашоњ крањни форми господарюванн¤. ‘ермерськ≥ господарства в≥др≥з- н¤ютьс¤ в≥д особистих п≥дсобних господарств населенн¤ лише б≥льшими розм≥рами землекористуванн¤, що даЇ змогу застосовувати техн≥ку, працювати ефективн≥ше.

Ќин≥ функц≥онуЇ понад 35 тис. фермерських господарств. ѕроте ефективн≥сть використанн¤ними земл≥ ще надто низька. «аймаючи 2,6% с≥льськогосподарських уг≥дь вони виробили 0,7% валовоњ продукц≥њ. ¬они виробл¤ють на одиницю площ≥ менше продукц≥њ, н≥ж громадськ≥ господарства.

“акий стан можна по¤снити тим, що фермерським господарствам надан≥ г≥рш≥ земл≥. р≥м того, вони змушен≥ приховувати результати своЇњ роботи у зв’¤зку з невдалою податковою системою.

¬раховуючи прийн¤т≥ ѕрезидентом ”крањни ≥ ¬ерховною –адою ”крањни заходи щодо зв≥льненн¤ с≥льськогосподарських товаровиробник≥в в≥д сплати податк≥в, а на подальшому застосуванн¤ Їдиного податку на гектар земл≥ з урахуванн¤м њњ ¤кост≥, фермерам не буде сенсу приховувати в≥д обл≥ку вироблену продукц≥ю.

≈фективн≥сть фермерських господарств залежить в≥д розм≥р≥в њх землекористуванн¤. працьована методика визначенн¤ оптимальних розм≥р≥в фермерських господарств, ¤к≥ перебувають у межах 300-400 га. ƒос¤гти таких розм≥р≥в можна на основ≥ кооперац≥њ та оренди земл≥, земельних часток

(пањв). ÷е дасть змогу фермерству розвиватис¤ ¤к самост≥йн≥й форм≥ ≥ в конкурентн≥й боротьб≥ довести свою життЇздатн≥сть.

Ќа основ≥ поЇднанн¤ приватноњ власност≥ на земельну частку (пай) ≥ колективних форм организац≥њ виробництва можна збер≥гти ≥снуюч≥ орган≥зац≥йно-господарськ≥ структури. ƒл¤ цього законодавча база унас Ї.

«аконодавством ”крањни передбачено створенн¤ ≥ндив≥дуальних, с≥мейних, приватних, колективних, державних, сп≥льних та орендних п≥дприЇмств, а також господарських товариств: акц≥онерних, з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю, додатковою, повною ≥ командн≥.

“ому реформуванн¤ можна проводити у трьох напр¤мах.

ѕерший, коли вс≥ власники Ї членами колективу, беруть участь у виробництв≥ своЇю землею, майном ≥ працею. ƒо них можна в≥днести ≥снуюч≥ колективн≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства, акц≥онерн≥ товариства закритого типу, с≥льськогосподарськ≥ виробнич≥ кооперативи.

≈коном≥чн≥ в≥дносини м≥ж учасниками колективного, кооперативного чи акц≥онерного формуванн¤ повинн≥ в≥дбуватис¤ на основ≥ оплати прац≥ за виконану роботу, розпод≥лу прибутку на основ≥ фонди або орендноњ плати.

ƒругим напр¤мом реформуванн¤ колективних с≥льськогосподарських п≥дприЇмств Ї створенн¤ на њх баз≥ приватного п≥дприЇмства. ер≥вник —ѕ може стати власником своЇњ частки (паю) , заснувати приватне п≥дприЇмство та орендувати в ≥нших член≥в п≥дприЇмства земельн≥ частки (пањ) ≥ майно.

ѕри формуванн≥ таких п≥дприЇмств сл≥д мати на уваз≥, що б≥льш≥сть людей, вихованих ≥деолог≥Їю колективноњ участ≥ у виробництв≥, поки що не завжди спри¤ють одного власника.

“рет≥м напр¤мом реформуванн¤ Ї створенн¤ нового п≥дприЇмства к≥лькома власниками, а земл¤ й майно орендуютьс¤ у њх власник≥в. ÷ьому напр¤му в≥дпов≥дають товариства з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю (Ћ“ƒ), проте з соц≥альноњ точки зору, це теж не досить стаб≥льна система. ¬≥н маЇ так≥ ж проблеми, ¤к ≥ в другому напр¤м≥. –≥зниц¤ м≥ж ними пол¤гаЇ у тому, що там один власник, а в Ћ“ƒ – к≥лька.

“аким чином, найспри¤тлив≥шими на сучасному етап≥ будуть формуванн¤, ¤к≥ основан≥ на приватн≥й власност≥ на землю ≥ майно та колективних формах орган≥зац≥њ виробництва, за ¤ких кожний учасник такоњ кооперац≥њ одержуЇ плату залежно в≥д рощм≥ру вкладеного у загальне виробництво кап≥талу ≥ прац≥. ѕри цьому не виключен≥ й орендн≥ в≥дносини. якщо сел¤ни надаватимуть перевагу ≥ншим формуванн¤м, вони законодавчо мають право на безперешкодний вих≥д з колективних формувань.

”мови ринку вимагають, щоб земл¤ була у власност≥ з правом розпор¤дженн¤ нею. ≤накше це не власн≥сть. ѕроте за тепер≥шн≥х економ≥чних умов н≥ приватний, н≥ колективний власник земл≥, н≥ державне п≥дприЇмство не зможуть працювати ефективно. “од≥ напрошуЇтьс¤ питанн¤:”Ќав≥що така власн≥сть на землю, ¤ка приносить збитки?”,≥ в результат≥ кожний власник прагнутиме зв≥льнитис¤ в≥д нењ.

“ому проблематичним стаЇ питанн¤ куп≥вл≥-продажу, застави ≥ даруванн¤ земельноњ частки (пањв). Ќа ц≥ способи в≥дчуженн¤, до встановленн¤ нормальних умов реал≥зац≥њ продукц≥њ, за ¤ких дотримуватиметьс¤ закон вартост≥, сл≥д було б ввести моратор≥й на куп≥влю-продаж, заставу ≥ даруванн¤ земельних часток (пањв). ÷е не стосуЇтьс¤ власних п≥дсобних господарств населенн¤.

Ѕ≥льш рац≥онального господар¤ земл¤ знайде через оренду.Ќехай власник в≥ддасть в оренду земельн≥ частки (пањ) кращому, б≥льш дбайливому господарю. „и це буде кооперативне об’Їднанн¤, чи ≥снуюче колективне п≥дприЇмство, чи то буде фермер чи будь-¤кий ≥нший господар. ¬≥д цього справа лише виграЇ.

3. ќц≥нка ефективност≥ д≥¤льност≥ р≥зних форм господарюванн¤ в јѕ .

ѕередумовою ставленн¤ ринкових в≥дносин в ”крањн≥ Ї реформуванн¤ державноњ ≥ колгоспно-кооперативноњ власност≥. « позиц≥њ становленн¤ р≥зних њњ форм досл≥джуЇтьс¤ проблеми власност≥. ¬ивченн¤ власност≥ ¤к категор≥њ мотивац≥њ високопродуктивного господарюванн¤ ≥ п≥дприЇмництва, св≥дчить про те, що становленн¤ риноквих в≥дносин в ”крањн≥ ≥ створенн¤ сел¤нина- власника неможливе без зм≥ни в≥дносин власност≥. ѕриватизац≥њ можуть п≥дл¤гати вс≥ с≥льськогосподарськ≥ п≥дприЇмства системи јѕ .

ѕ≥д приватизац≥Їю розум≥ють перетворенн¤ њх в п≥дприЇмства з колективно- пайьовою власн≥стю, а також господарства, заснован≥ на приватн≥й власност≥ громад¤н. ¬ результат≥ приватизац≥њ держава втрачаЇ право волод≥нн¤, розпор¤дженн¤, користуванн¤ об’Їктами державноњ вдасност≥, а державн≥ орган≥зац≥њ право безпосереднього управл≥нн¤.

¬с≥ види власност≥ – ≥ндив≥дуальна (приватна), колективно-акц≥онерна, державна сп≥в≥снують м≥ж собою. ¬ пер≥од розвитку ринкових в≥дносин велику роль в≥д≥граЇ конкуренц≥¤ м≥ж р≥зними формами власност≥, ¤ка ≥ формуЇ њх сп≥вв≥дношенн¤ у сфер≥ виробництва, обм≥ну ≥ споживанн¤. ќтже, конкуренц≥¤ форм власност≥ сама по соб≥ корисна, бо примушуЇ кожну форму власност≥ вдосконалюватись. Ќе можна визначити, ¤ка форма власност≥ Ї найЇфективн≥шою. « позиц≥њ орган≥зац≥њ виробництва, найвищий економ≥чний потенц≥ал у т≥Їњ форми власност≥, ¤ка забезпечуЇ роб≥тников≥ становище реального господар¤ виробництва, тобто ≥ндив≥дуальна форма власност≥.

« розвитком продуктивних сил р≥вень концентрац≥њ виробництва потребуЇ все б≥льших ≥нвестиц≥й, а ≥ндив≥дуальна власн≥сть може забезпечити йього т≥льки при умов≥ об’Їднанн¤. “аким чином, в≥дбуваЇтьс¤ об’Їднанн¤ ≥ндив≥дуального майна ≥ колективного кап≥талу до оптимального розм≥ру, ¤кого потребуЇ виробництво. ÷е ≥ Ї приватно-колективна форма власност≥

(акц≥онерна), ¤ка маЇ великий економ≥чний потенц≥ал.

ќдним ≥з способ≥в реал≥зац≥њ т≥Їњ чи ≥ншоњ форми власност≥, ¤кий найповн≥ше в≥дображаЇ њњ суть ≥ реал≥зуЇ закладен≥ в н≥й переваги, Ї форма господарюванн¤. ¬она визначаЇ дв≥ сторони в≥дносин: орган≥зац≥йно-техн≥чну, пов’¤зану з технолог≥чними процесами ≥ не залежну в≥д в≥дносин власност≥, ≥ соц≥ально-економ≥чну, що впливаЇ з самих в≥дносин власност≥. «аконом≥рним у розвитку сусп≥льства Ї р≥зноман≥тн≥сть форм власност≥ та господарюванн¤ – колективн≥ господарства, акц≥онерн≥ товариства ,сел¤нськ≥ (фермерськ≥) господарства та ≥нш≥. «г≥дно з законодавством ус≥ форми власност≥ визнан≥ р≥вноправними.

ѕошук нових форм господарюванн¤ в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки висунув на передн≥й план досл≥дженн¤ акц≥онерну форму господарюванн¤, ¤ка маЇ пос≥сти в≥дпов≥дне м≥сце в процес≥ розвитку форм господарюванн¤ на сел≥, бо це Ї шл¤х створенн¤ нових суб’Їкт≥в ринку п≥дприЇмницького типу.

ўодо ц≥Їњ форми господарюванн¤ в аграрному сектор≥ погл¤ди вчених ≥ практик≥в не зб≥гаютьс¤. Ѕ≥льш≥сть вчених пов’¤зують вих≥д аграрного сектора економ≥ки ”крањни з кризового стану з розвитком ≥ндив≥дуальноњ

(приватноњ) власност≥.

3. ѕерспективи розвитку јѕ ”крањни.

3.1. Ўл¤хи подоланн¤ кризових ¤вищ та напр¤ми розвитку агропромислового комплексу ”крањни.

ѕерех≥д ”крањни до ринковоњ економ≥ки вимагаЇ зд≥йсненн¤ кардинальних зм≥н у функц≥онуванн≥ системи державного регулюванн¤ виробничих процес≥в у сусп≥льств≥. …ього суть пол¤гаЇ, з одного боку, у р≥зкому зменшенн≥ всеохоплюючого впливу державного регулюванн¤ економ≥чного механ≥зму господарськоњ д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, значному послабленн≥ державного втручанн¤ в њх економ≥чн≥ процеси, а з другого – у зам≥н≥ ≥снуючих в адм≥н≥стративно-планов≥й економ≥ц≥ форм ≥ метод≥в державного регулюванн¤ у виробнич≥й сфер≥. ѕри цьому сл≥д виходити з того, що роль державного регулюванн¤ економ≥чних процес≥в у перех≥дний пер≥од до ринкових в≥дносин залишаЇтьс¤ значно вищою, н≥ж в умовах д≥¤льност≥ розвинутоњ ринковоњ економ≥ки. ÷е зумовлюЇтьс¤ тим, що на перех≥дному етап≥ ще не сформован≥ до к≥нц¤ умови регулюванн¤ економ≥чних процес≥в широкоњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. р≥м того, перех≥дний пер≥од в≥д одн≥Їњ системи до ≥ншоњ, зокрема до ринковоњ, вимагаЇ певного часу, потребуЇ активноњ участ≥ держави у створенн≥ ≥нфраструктури ринкового середовища.

Ќа початковому пер≥од≥ концептуального формуванн¤ напр¤м≥в соц≥ально- економ≥чноњ реформи в ”крањн≥ серед певноњ частини економ≥ст≥в ≥ пол≥толог≥в превалювали погл¤ди щодо застосуванн¤ модел≥ в≥льних ринкових в≥дносин, ¤к≥ грунтуютьс¤ на класичн≥й конкурентн≥й основ≥. ¬они в≥дносили с≥льське господарство до тих сфер виробництва, ¤к≥ вважались найб≥льш пристосованими до освоЇнн¤ модел≥ ринкових в≥дносин практично без участ≥ державноњ п≥дтримки. ѕроте в процес≥ поступово формуванн¤ реальних умов переходу агропромислового виробництва до ринковоњ економ≥ки ставали все б≥льш очевидним, що в сучасн≥й кризов≥й ситуац≥њ розвитку продуктивних сил великомасштабних обс¤г≥в виробництва, неминучого стр≥мкого розширенн¤ складних господарсько-виробничих ≥ економ≥чних зв’¤зк≥в державне регулюванн¤ ринкових в≥дносин стаЇ об’Їктивно необх≥дним.

Ѕез пост≥йноњ активност≥ держави, њњ владних структур неможливо усп≥шно вир≥шити нев≥дкладн≥ завданн¤ соц≥ально-економ≥чного характеру, спр¤мован≥ на формуванн¤ ринкового середовища, зд≥йсненн¤ демократичного державотворенн¤, на входженн¤ крањни в цив≥л≥зоване св≥тове сп≥втовариство.

“≥льки держава, ≥ н≥¤кий ≥нший атрибут сусп≥льного житт¤ нац≥њ, може забезпечити економ≥чну свободу вс≥м суб’Їктам господарюванн¤, створити механ≥зм над≥йного захисту населенн¤ в≥д об’Їктивного впливу стих≥њ ринку.

“≥льки держава, ¤к система влади, може зд≥йснити у в≥дпов≥дному напр¤м≥ пол≥тичн≥, економ≥чн≥ та соц≥альн≥ реформи.

«вол≥канн¤ в обгрунтованому визначенн≥ пр≥ор≥тету с≥льськогосподарського виробництва та нер≥шуч≥сть владних структур щодо реального наданн¤ йьому пр≥ор≥тетного значенн¤ в народногосподарському комплекс≥ неминуче призвели до згортанн¤ д≥¤льност≥ галузей с≥льського господарства, ¤к≥ покликан≥ виконувати в≥дпов≥дальне соц≥альне замовленн¤ сусп≥льства – виробл¤ти життЇво необх≥дн≥ продукти харчуванн¤, доступн≥ кожному громад¤нинов≥ крањни незалежно в≥д йього майнового ≥ соц≥ального стану. ¬≥двир≥шенн¤ цього завданн¤ безпосередньо залежить стаб≥льн≥сть не т≥льки економ≥чноњ, а й пол≥тичноњ системи крањни. ¬≥дсутн≥сть законодавчого затверджених онцепц≥њ аграрноњ пол≥тики ”крањни та

Ќац≥ональноњ програми розвитку агропромислового комплексу ≥ соц≥ального в≥дродженн¤ села на найближчу ≥ середньострокову перспективу, у ¤ких були б ч≥тко визначен≥ ор≥Їнтири подальшого розвитку агропромислового виробництва в умовах переходу до ринку, значно знизили державну роль у протид≥њ кризових ¤вищ.

ƒо основних концептуальних положень формуванн¤ ≥ реал≥зац≥њ аграрноњ пол≥тики ”крањни насамперед належить забезпеченн¤ продовольчоњ безпеки крањни, гарантуванн¤ пр≥ор≥тетного розвитку агропромислового комплексу з визнанн¤м с≥льського господарства базовою галузею економ≥ки народного господарства, створенн¤ умов дл¤ стаб≥л≥зац≥њ та нарощуванн¤ виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ¬ажливого значенн¤ набуваЇ формуванн¤ багатоукладноњ аграрноњ економ≥ки, забезпеченн¤ свободи вибору нових орган≥зац≥йно-правових форм господарюванн¤ на основ≥ удосконаленн¤ земельних та майнових в≥дносин власност≥.

ќдним ≥з стратег≥чних напр¤м≥в аграрноњ пол≥тики ”крањни Ї створенн¤ умов дл¤ збалансованогопоЇднанн¤ державного регулюванн¤ економ≥ки агропромислового виробництва з економ≥чною свободою п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й в умовах переходу до ринкових в≥дносин. ƒержавна п≥дтримка розвитку агропромислового комплексу спр¤мовуЇтьс¤ на забезпеченн¤ соц≥ально- економ≥чного захисту в≥тчизн¤нох с≥льськогосподарських товаро-виробник≥в, формуванн¤ внутр≥шнього ринку продовольства, матер≥альних ресурс≥в, робочоњ сили та виведенн¤ агропромислового виробництва на св≥товий ринок.

ќсоблива увага звертаЇтьс¤ на удосконаленн¤ орган≥зац≥йно- економ≥чних механ≥зм≥в ц≥нового регулюванн¤ , кредитно-ф≥нансовоњ системи та податковоњ пол≥тики, спр¤мованих на стимулюванн¤ розвитку агропромислового виробництва. „≥льне м≥сце в≥дводитьс¤ держав≥ щодо забезпеченн¤ прискореного розвитку в≥тчизн¤ного с≥льськогосподарського машинобудуванн¤ та х≥м≥чноњ промисловост≥ дл¤ повного забезпеченн¤ агропромислового виробництва сучасною техн≥кою, м≥неральними добривами, х≥м≥чними засобами захисту рослин, препаратами ветеринарноњ медецини дл¤ потреб твариницьких галузей. ¬ектор ≥нвестиц≥йноњ пол≥тики спр¤мовуЇтьс¤ на в≥дновленн¤ та розвиток ресурсного потенц≥алу с≥льськогосподарського виробництва та харчовоњ промисловост≥. ¬ажливим напр¤мом аграрноњ пол≥тики нин≥ Ї в≥дновленн¤ роботи зрошувальних ≥ осушувальних систем з метою ефективноњ в≥ддач≥ мел≥орованих земель ¤к одного ≥з джерел нарощуванн¤ виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.

” практичну площину передбачаЇтьс¤ спр¤мувати розвиток ≥нтеграц≥йних процес≥в у виробництв≥ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та њњ промисловоњ переробки з метою виготовленн¤ високо¤к≥сних конкурентоспроможних к≥нцевих продукт≥в споживанн¤. ”сп≥шне вир≥шенн¤ продовольчоњ проблеми вимагаЇ нав≥дкладного освоЇнн¤ нов≥тн≥х ресурсозбер≥гаю¤чих технолог≥й виробництва еколог≥чно чистоњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та збереженн¤ навколишнього природного середовища. ƒоскладових забезпеченн¤ розвитку агропромислового комплексу безпосередньо включаЇтьс¤ формуванн¤ державноњ науково-техн≥чноњ пол≥тики, орган≥зац≥¤ наукового, ≥нформац≥йного та кадрового забезпеченн¤ агропромислового виробництва, розвитку селекц≥њ ≥ нас≥нництва с≥льськогосподарських культур та селекц≥йно-плем≥нноњ справи у тваринництв≥ та рибництв≥.

јграрна пол≥тика повина мати ч≥тко виражену соц≥альну спр¤мован≥сть, вектор ¤коњ зор≥Їнтований на в≥дродженн¤ ≥ соц≥альний розвиток села, створенн¤ повноц≥нного соц≥ально-диттЇвого середовища в с≥льських поселенн¤х. ÷≥ та ≥нш≥ положенн¤ знайшли в≥дображенн¤ у новому вар≥ант≥ проекту онцепц≥њ аграрноњ пол≥тики ”крањни, ¤ка розгл¤нута ≥ схвалена.

аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

« урахуванн¤м концептуальних положень аграрноњ пол≥тики розроблений проект Ќац≥ональноњ програми розвитку агропромислового виробництва ≥ соц≥ального в≥дродженн¤ села ”крањни на 1999-2010 рр.,у ¤к≥й визначен≥ основн≥ напр¤ми та шл¤хи розвитку одн≥Їњ з важливих складових економ≥ки крањни. ¬ основу Ќац≥ональноњ програми покладений поетапний характер њњ реал≥зац≥њ. Ќа першому етап≥(1999-2000 рр.) головним завданн¤м Ї зупиненн¤ спаду агропромислового виробництва в крањн≥, створенн¤ умов дл¤ йього стаб≥л≥зац≥њ шл¤хом орган≥зац≥њ рац≥онального використанн¤ на¤вного ресурсного потенц≥алу, формуванн¤ економ≥чного механ≥зму освоЇнн¤ ринкових в≥дносин. ƒругий етап(2001-2005 рр.) характерезуЇтьс¤ нарощуванн¤м виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, актив≥зац≥Їю формуванн¤ соц≥альноњ ≥нфраструктури села в склад≥ комунальноњ власност≥, наповненн¤м внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього ринку продовольства держави. ѕрот¤гом третього етапу (2006-2010 рр.) в основному сформована багатоукладна економ≥ка агропромисловоњ сфери, забезпечуватиметьс¤ розвиток виробництва на основ≥ реал≥зац≥њ державних, галузевих та рег≥ональних програм, збалансованих обс¤г≥в виробництва з ресурсним потенц≥алом.

3.2 ќновн≥ проблеми та перспективи розвитку јѕ .

—кладний пер≥од переживаЇ нин≥ наша крањна. ≈коном≥ка всьго народного господарства, у тому числ≥ ≥ його складова частина јѕ , перебувають у кризовому стан≥. ¬елика в≥дпов≥дальн≥сть лежить на корпус≥ економ≥ст≥в крањни, ¤к≥ повинн≥ зд≥йснювати реформуванн¤ ≥снуючого економ≥чного механ≥зму в напр¤м≥ ринкових в≥дносин. ѕри цьому з об’Їктивних причин самим економ≥стам у ход≥ реформ сл≥д переозброюватис¤, тому що в ринков≥й економ≥ц≥ ≥снуЇ св≥й апарат, в≥дм≥нний в≥д апарату пер≥оду адм≥н≥стративно- командноњ системи управл≥нн¤. ѕотр≥бно оволод≥ти й користуватис¤ теор≥Їю попиту ≥ пропозиц≥њ, граничноњ корисност≥, концепц≥Їю ц≥ни виробництва, законами конкуренц≥њ, маркетингу, ≥нфл¤ц≥њ, б≥ржовоњ торг≥вл≥, процесами хеджуванн¤, опц≥он≥в, спекул¤ц≥њ, кривими ‘≥л≥пса ≥ Ћафера, поЇднанн¤ в≥льного ринку та елемент≥в державного регулюванн¤ ≥ т. д.

Ќе викликаЇ сумн≥ву той генеральний курс, ¤кий був обраний на проведенн¤ глибоких економ≥чних реформ в јѕ крањни ≥ перех≥д до ринкових метод≥в господарюванн¤. Ќа превеликий жаль, маючи в с≥льському господарств≥ велик≥ нац≥ональн≥ та природн≥ потенц≥альн≥ можливост≥, ми не змогли створити конкурентоздатного товаровиробника з питань продуктивност≥ прац≥.

≤ - що саме головне - ”крањна не забезпечила соб≥ перших м≥сць у св≥т≥ за тривал≥стю житт¤ њњ населенн¤. ј це, мабуть, найб≥льш комплексний показник ефективност≥ сусп≥льного виробництва взагал≥ ≥ јѕ зокрема. Ќаше виробництво було надзвичайно енерго-, матер≥ало- ≥ трудом≥стким. «а цих умов крањн≥ в≥дводилась роль сировинного придатка дл¤ крањн ≥з розвинутою ринковою економ≥кою.

–≥вень душового споживанн¤ в 1999р. був нижчим в≥д р≥вн¤ рекомендованих норм по овочах ≥ баштанних культурах на 47%, по плодах та ¤годах - на 59, по м’¤су ≥ м’¤со-продуктах - на 40, по ¤йц¤х - на 45, по ол≥њ ≥ маргарину - на 37, по риб≥ ≥ рибопродуктах - на 79% (10, с.77).

ѕрот¤гом останн≥х рок≥в все с≥льськогосподарське виробництво було збитковим.

јле у чому ж причина такого стану? –¤д економ≥ст≥в по¤снюЇ це тим, що в

”крањн≥ реформи не йдуть. ѕроте з цим важко погодитись. «а минул≥ роки в

јѕ в≥дбулис¤ величезн≥ зм≥ни в економ≥чних в≥дносинах: л≥кв≥довано ран≥ше ≥снуючу систему загот≥вель с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ ≥ матер≥ало-техн≥чного постачанн¤, систему ц≥ноутворенн¤, страхуванн¤, кредитуванн¤, оподаткуванн¤, держава практично повн≥стю усунулас¤ в≥д управл≥нн¤ јѕ . ардинальн≥ зм≥ни в≥дбулис¤ в питанн¤х, що стосуютьс¤ власност≥, земл≥ й майна. ќтже, багато зроблено, але бажаних результат≥в немаЇ.

Ќа думку пров≥дних економ≥ст≥в, р≥зкий ≥ такий тривалий спад с≥льськогосподарського виробництва, його ефективност≥ значною м≥рою зумовлений макроеконом≥чними факторами, непосл≥довн≥стю й безсистемн≥стю реформ, неврахуванн¤м психолог≥њ в≥тчизн¤ного товаровиробника, ¤ка формувалас¤ дес¤тир≥чч¤ми, ≥ тих пол≥тичних суперечностей, що ≥снують нин≥.

—уц≥льна руйнац≥¤, безперечно, неефективноњ адм≥н≥стративно-командноњ системи управл≥нн¤ економ≥кою зд≥йснювалас¤ внасл≥док безсистемноњ ≥ своЇчасноњ њњ зам≥ни б≥льш результативною ринковою системою, надм≥рним спод≥ванн¤м на саморегулюючу роль “невидимоњ руки” ринку.

” св≥товому сп≥втовариств≥ ”крањнську державу, передовс≥м, визнають ¤к значного потенц≥йного л≥дера з виробництва найважлив≥ших продукт≥в харчуванн¤: зерна, цукру, ол≥њ, м’¤са, продукт≥в переробки молока, овоч≥в, плод≥в, ¤г≥д тощо. —п≥вроб≥тничати висловлюЇ бажанн¤ значна к≥льк≥сть компан≥й ус≥х без вин¤тку високорозвинених крањн св≥ту. ¬икористати цей настр≥й ≥ноземних ≥нвестор≥в, створити умови, щоб економ≥ка ”кра≥ни змогла отримати ¤комога б≥льшу вигоду,— св¤тий обов’¤зок тих, хто причетний до кер≥вництва державою, ≥ зокрема аграрною сферою, на вс≥х р≥вн¤х управл≥нськоњ ≥Їрарх≥њ.

Ѕагатство держави визначаЇтьс¤ вм≥нн¤м народу повною м≥рою використовувати природний потенц≥ал (≥ чим в≥н р≥зноман≥тн≥ший, тим краще).

¬ ”крањн≥ головним ресурсним потенц≥алом Ї земл¤. ћожна навести два приклади. ” крањнах «ах≥дноњ ™вропи з одного гектара пос≥в≥в цукрових бур¤к≥в одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас 1998року - лише 2,6 тонни, а в спри¤тливому 1990-му - 3 тонни. ’оча Ї вс≥ можливост≥, щоб виробл¤ти 10 -

12 млн. т цукру. «а цих умов можна реал≥зовувати на зовн≥шньому ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд долар≥в —Ўј. јналог≥чним резервом дл¤ зм≥цненн¤ економ≥ки Ї сон¤шник. ¬их≥д в ц≥й галуз≥ на Ївропейський р≥вень урожайност≥ та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд долар≥в .

“аким чином, лише за рахунок цукрових бур¤к≥в та сон¤шнику ми можемо розв’¤зати проблему постачанн¤ газу дл¤ всього народного господарства.

”крањна Ї також великим виробником зерна, м’¤са ≥ молока, плод≥в та ¤г≥д.

јле на¤вн≥ резерви використовуютьс¤ лише на третину.

Ќасамперед потр≥бно зор≥Їнтувати в≥тчизн¤ну промислов≥сть (х≥м≥чну, машинобуд≥вну) на виготовленн¤ дл¤ галузей јѕ необх≥дних машин, обладнанн¤, добрив та засоб≥в захисту рослин ≥ тварин. «а ¤к≥стю та стандартами вони повинн≥ в≥дпов≥дати ус≥м вимогам технолог≥чного процесу.

¬≥зьмемо дл¤ прикладу молочне господарство крањни. —ьогодн≥ значне погол≥в’¤ кор≥в знаходитьс¤ не т≥льки в колгоспах , а й в особистих господарствах населенн¤. ќднак молочна продукц≥¤ приватного сектора потрапл¤Ї на ринки в дуже обмежен≥й к≥лькост≥. ¬иходить, що виробничий потенц≥ал села не повн≥стю працюЇ на потреби споживача, усього населенн¤ держави. ј це велик≥ втрати дл¤ сусп≥льства. ѕотр≥бно, щоб у кожному з 30 тис. с≥льських поселень д≥¤ли молочн≥ пункти. ÷е не важко зробити м≥сцев≥й влад≥. √оловне - забезпечити пункти потр≥бним обладнанн¤м, тобто, холодильним устаткуванн¤м, засобами контролю жирност≥, загальноњ ¤кост≥ молока тощо. …детьс¤ про забезпеченн¤ сучасного р≥вн¤ переробки молока в≥дпов≥дно до св≥товоњ практики.

¬≥дпов≥дальн≥ завданн¤ постають перед ћ≥н≥стерством промисловост≥ щодо забезпеченн¤ с≥льськогосподарського виробництва м≥неральними добривами.

якщо с≥льське господарство не буде забезпечуватис¤ добривами та ≥ншими х≥м≥чними засобами, то з економ≥чноњ точки зору п≥дприЇмства х≥м≥чноњ промисловост≥ стають непотр≥бними ”крањн≥. Ќаприклад, в зон≥ ѕол≥сс¤ без добрив виг≥дн≥ше взагал≥ не с≥¤ти. јле ж допустити цього н≥¤к не можна. Ќе можна ≥ закрити х≥м≥чн≥ заводи, бо люди, ¤к≥ на них працюють, залишатьс¤ без роботи. ” п≥дсумку сусп≥льству належить ви¤вл¤ти увагу до вс≥х галузей с≥льського господарства, до питань техн≥чного переозброЇнн¤ јѕ .

«агрозливим Ї стан оплати прац≥ на сел≥. якщо в 1990 роц≥ за р≥внем середньом≥с¤чноњ зароб≥тноњ плати прац≥вники с≥льськогосподарських п≥дприЇмств перебували на р≥вн≥ середньоњ оплати по народному господарству

(94%), то в 1999 р. вона становила всього 49%. «а р≥внем оплати прац≥ с≥льське господарство займаЇ 23 м≥сце серед 25 головних галузей народного господарства. ѕроте тривалий час таке “самопоњданн¤” природних ≥ трудових ресурс≥в продовжуватис¤ не може. ƒал≥ - катастрофа. ѕравда, сл≥д зазначити, що катастрофа стосуЇтьс¤ переважно товарного виробника. —≥льське господарство, ¤к специф≥чна галузь, у вигл¤д≥ натурального виробництва ≥ за цих умов не зникне.

лючове м≥сце с≥льського господарства у народногосподарському комплекс≥ обумовлюЇ потребу негайного розв’¤занн¤ проблеми узгодженн¤ ц≥н ≥ прибутковост≥ п≥дприЇмств аграрноњ сфери. …детьс¤ про необх≥дн≥сть внесенн¤ серйозноњ корекц≥њ в економ≥чний механ≥зм. …ого функц≥онуванн¤,на жаль, не вир≥шуЇ питанн¤ ф≥нансового забезпеченн¤ комплексу.

—≥льське господарство належить до консервативноњ сфери д≥¤льност≥. ≤ це маЇ об’Їктивне по¤сненн¤. √алузь просто не може оперативно в≥дгукуватис¤ на зм≥ни ц≥новоњ чи ф≥нансовоњ ситуац≥њ, ¤к це, скаж≥мо, в≥дбуваЇтьс¤ на ринку ц≥нних папер≥в. «важаючи на це, у всьому св≥т≥ с≥ль-ське господарство п≥дтримуЇтьс¤ державою. ÷е робитьс¤ по-р≥зному. ” —Ўј на п≥дтримку вирощуванн¤ лише пшениц≥ застосовуЇтьс¤ близько 20 р≥зних дотац≥й та субсид≥й.

ƒосв≥д б≥льшост≥ крањн ринковоњ економ≥ки показуЇ, що товар ≥де до вищоњ ц≥ни. ѕри низьких ц≥нах на продукц≥ю с≥льського господарства значна к≥льк≥сть необх≥дних товар≥в (трактори, комбайни, добрива тощо) до земл≥ н≥коли не прийдуть,техн≥чне переозброЇнн¤ галуз≥ не в≥дбудетьс¤.

¬их≥д ≥з становища, ¤ке склалос¤ в јѕ , вбачаЇтьс¤ насамперед в удосконаленн≥ економ≥чного механ≥зму господарюванн¤, уведенн¤ дл¤ с≥льськогосподарських товаровиробник≥в нехай ≥ жорстких, але певних “правил гри”, ¤к≥ забезпечували б дл¤ тих, хто нормально працюЇ, хоча б м≥н≥мум умов простого в≥дтворенн¤.

“реба зменшити фактичний податковий прес на товаровиробника завд¤ки уведенню основного податку на землю й на прибуток.

ѕотр≥бно, щоб економ≥чний механ≥зм дл¤ јѕ був системний, пост≥йний ≥ в≥домий хоча б на к≥лька рок≥в.

Ќеобх≥дно уточнити на¤вн≥ програмн≥ документи з питань соц≥ального розвитку села ≥ життЇзабезпеченн¤ с≥льського населенн¤, визначити джерела ф≥нансуванн¤ програм, њх конкретних виконавц≥в ≥ строки реал≥зац≥њ. Ќа особливу увагу заслуговуЇ продовольче та ≥нше забезпеченн¤ пенс≥онер≥в ≥ решти категор≥й не зайн¤того в аграрному виробництв≥ с≥льського населенн¤ з урахуванн¤м можливостей розвитку фермерства та ≥нших форм приватног п≥дприЇмництва на сел≥.

—л≥д забезпечити товаровиробнику своЇчасн≥сть виплат за реал≥зовану продукц≥ю, зробити реструктуризац≥ю його борг≥в, що усуне бартерн≥ в≥дносини.

ожному товаровиробнику варто пост≥йно й ч≥тко п≥драховувати витрати свого виробництва ≥ знати, що в ринкових умовах доц≥льно виробл¤ти т≥льки те, що можна виг≥дно продати.

ѕотр≥бно усв≥домити, що в ринковому середовищ≥ мають функц≥онувати ус≥ складов≥ економ≥ки, в тому числ≥ ринок папер≥в та ринок земл≥. “ому твердженн¤ окремих пол≥тичних л≥дер≥в про те, що ми за ринкову економ≥ку, але проти ринку земл≥, вигл¤дають досить дивно.

«емл¤ маЇ бути включена в ринков≥ в≥дносини посл≥довно. ѕередовс≥м,сл≥д визначати њњ варт≥сть ≥ будувати земельн≥ в≥дносини т≥льки через варт≥сне з≥ставленн¤. «а всю ≥стор≥ю, ≥ншого методу, ¤к з≥ставленн¤ в грошовому вираженн≥ будь-¤ких в≥дносин, в тому числ≥ земельних, не знайдено.

Ќаступною проблемою аграрноњ реформи Ї активна ≥нтеграц≥¤ товаровиробника, переробних п≥дприЇмств ≥ торг≥вл≥. ÷е дасть можлив≥сть обминути вс≥л¤к≥ посередницьк≥ накрутки банк≥вських ≥ торговельних систем, своЇчасно забезпечувати вс≥ ланки виробничого процесу коштами, вийти з≥ своЇю продукц≥Їю на зовн≥шн≥й ринок.

¬ажливим Ї створенн¤ ринковоњ ≥нфраструктури: б≥рж, торгових будинк≥в, брокерських ≥ дилерських контор, земельного банку. ÷≥ установи повинн≥ терм≥ново зам≥нити зруйновану систему збуту с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та постачанн¤ матер≥ально-техн≥чних засоб≥в.

якщо ¬ерховна –ада, ѕрезидент ≥ ”р¤д ”крањни вживуть необх≥дних заход≥в по пр≥оритетному розвитку јѕ ”крањни то вже в найближч≥ роки буде створено вс≥ необх≥дн≥ передумови дл¤ актив≥зац≥њ кардинальних зм≥н у продуктивних силах ≥нших галузей матер≥ального виробництва, бо у вс≥ часи село було ≥ залишаЇтьс¤ одн≥Їю з головних сил, ¤ка забезпечуЇ економ≥чний суверен≥тет нашоњ держави.

ѕерспективи ”крањни аграрноњ

Ѕагат≥ чорноземи, працелюбний народ ≥ б≥дн≥сть – це нин≥шн¤ ”крањна.

Ѕ≥льш в≥дома скандалами, корупц≥Їю ≥ перманентною пол≥тичною кризою, вона дос¤гаЇ два роки посп≥ль рекордного зростанн¤ ¬¬ѕ. ќсь-ось заговор¤ть про

”крањну ¤к emerging market, бо потенц≥ал росту д≥йсно ≥снуЇ. ’то скористаЇтьс¤ ним, ¤к≥ ринки в≥дчують?

–еформа јѕ – темпи занадто низьк≥: ”крањнськ≥ владн≥ ел≥ти до к≥нц¤ тис¤чол≥тт¤ не в≥дчували перспектив аграрного ринку ≥ були ц≥лком зайн¤т≥ перерозпод≥лом промислового сегменту. ј нерозвинен≥сть громад¤нського сусп≥льства дозвол¤ла панувати попул≥зму, ¤ким в≥ртуозно користувалис¤ влада ≥ комун≥сти. ¬ буденних ≥ виснажливих пол≥тичних батал≥¤х пол≥ттехнологи л≥нувалис¤ м≥н¤ти карти поточних розклад≥в, ≥ тому на багатих чорноземах продовжували працювати голодн≥ ≥ працьовит≥ прихильники комун≥стичних ≥дей.

¬ажливий сигнал дл¤ ринку - прийн¤тт¤ «емельного кодексу. ¬≥дразу стало зрозум≥ло, що агроринок маЇ д≥йсний потенц≥ал, що цей потенц≥ал значний ≥ ним треба скористатис¤. Ќезважаючи на те, що куп≥вл¤/продаж земл≥ кодексом заборонена до 2005 р., а ≥ноземц¤м взагал≥ заборонено купувати земл≥ с/г призначенн¤, нагромадженн¤ земельноњ власност≥ вже почалос¤. «а де¤кими оц≥нками, третина орних земель вже належить крупним украњнським землевласникам. ѕричому компан≥њ з ≥ноземним кап≥талом в той чи ≥нший спос≥б також вже волод≥ють значними масивами земель.

ѕотенц≥ал: ” поточному роц≥ п≥д озимими було зас≥¤но 15 млн. га. ѕри низьк≥й забезпеченост≥ техн≥кою, добривами та ««– було з≥брано 40 млн. т зерна при середн≥й урожайност≥ 3 т/га. ѕшениц≥, зокрема, було з≥брано 21 млн. т, з ¤ких продовольче зерно складаЇ половину. Ќа експорт п≥де до 7 млн. т зерна: в основному фуражна пшениц¤ та фуражний ¤чм≥нь. —он¤шника з≥брано 2,4 млн. т, урожайн≥сть 1 т/га.÷укрового бур¤ку – 16 млн. т, урожайн≥сть – 18,7 т/га. укурудзи – 3,3 млн. т, урожайн≥сть – 3,04 т/га.¬иробництво рапсу в ”крањн≥ зб≥льшилос¤ на 71% пор≥вн¤но з минулим роком.ѕ≥сл¤ тривалого спаду в тваринницьк≥й галуз≥ почавс¤ р≥ст. ѕрир≥ст обс¤г≥в ¬¬ѕ в с/г в 2001 р. складе близько 10%.Ќайб≥льший прорив в≥дбувс¤ в переробн≥й галуз≥ – р≥ст ¬¬ѕ там склав 22% проти 25% тор≥к. ѕереробна галузь јѕ л≥дируЇ також по залученню ≥нвестиц≥й. ѕотенц≥ал виробництва (з техн≥чноњ точки зору – лише впровадженн¤ нов≥тн≥х технолог≥й) може забезпечити 2-4-кратне зб≥льшенн¤ врожайност≥, не кажучи вже про потенц≥ал традиц≥йного тваринництва, сад≥вництва та овоч≥вництва. ¬се це дозволить

”крањн≥ безперешкодно захопити одноос≥бне л≥дерство на агроринку —Ќƒ. ƒл¤

”крањни агроринок —Ќƒ Ї надзвичайно важливим. “ам сьогодн≥, ¤к ≥ в ”крањн≥, спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ ¬¬ѕ, тод≥ ¤к св≥това економ≥ка знижуЇ оберти. ƒо того ж пог≥ршенн¤ св≥товоњ економ≥ки може нав≥ть п≥ти ”крањн≥ на користь, бо њњ економ≥ка не ≥нтегрована у св≥тову в найб≥льш вразливих њњ сегментах, що дасть њй певн≥ переваги в боротьб≥ за ринки збуту продовольства. Ќав≥ть еп≥зоот≥њ сказу кор≥в та ¤щуру, що парал≥зували ц≥л≥ ринки в ™вроп≥, обминули ”крањну стороною.

ћожна стверджувати, що на традиц≥йних ринках ѕ≥вн≥чноњ јфрики,

Ѕлизького —ходу, орењ тощо позиц≥њ ”крањни т≥льки посил¤тьс¤ в найближч≥ роки. ≤ тод≥ можна буде почати облогу ™врозони. ¬ усп≥ху облоги можна не сумн≥ватис¤ – штучн≥ торгов≥ обмеженн¤ ≥ квоти будуть в≥дм≥нен≥ через одне прагматичне бажанн¤ – споживати здорову орган≥чну њжу.

«араз вже можна у¤вити соб≥ 2-4-кратне зб≥льшенн¤ товарно-матер≥альних поток≥в у галуз≥, що залежить т≥льки в≥д чорнозему, сонц¤ ≥ людей, загальною варт≥стю в сотн≥ м≥ль¤рд≥в долар≥в. ќтже, це ≥ Ї emerging market?

Ќ≥, це лише оптим≥стичний сценар≥й.

’то скористаЇтьс¤? як завжди, скористаютьс¤ перш≥, ¤к≥ не побо¤тьс¤ корупц≥њ, недосконалого судочинства, податкового та митного пресингу. ¬се це взагал≥ можна було б списати на накладн≥ витрати, пов’¤зан≥ з проникненн¤м на ключовий ринок. ѕроте головною проблемою залишаЇтьс¤ перманентна нестаб≥льна пол≥тична ситуац≥¤, що абсолютно виключаЇ довгострокове стратег≥чне плануванн¤.

ѕол≥тичн≥ ризики ”крањни великою м≥рою залежать в≥д особистих моральних ¤костей вищого кер≥вництва ¬ крањн≥ за дес¤тир≥чч¤ незалежност≥ не сформувавс¤ прошарок середнього класу. √ромад¤нське сусп≥льство в звичайному розум≥нн≥ цього слова практично не пом≥тне в повс¤кденному пол≥тичному житт≥, а можливо, його просто немаЇ. Ќапевно, це теж демократ≥¤, проте вона занадто часто стаЇ заложником особистост≥. ¬ березн≥ в ”крањн≥ в≥дбудутьс¤ вибори до парламенту, ≥ т≥льки результати цих вибор≥в дадуть однозначний сигнал дл¤ ≥нвестор≥в – бути чи не бути в аграрн≥й

”крањн≥ emerging market. “реба дочекатис¤ весни 2002 р.

–инок в оч≥куванн≥ агробуму: ƒо початку перед≥лу чорнозему основн≥ под≥њ в≥дбувалис¤ в переробн≥й галуз≥. ≤нвестори, незважаючи на пол≥тичн≥ ризики, однозначно вибирали переробку ¤к початковий плацдарм до проникненн¤ на ринок. ¬ основних сегментах продовольчого ринку вже з’¤вилис¤ поодинок≥ крупн≥ гравц≥. ¬они будують над≥йн≥ мереж≥ збуту та постачанн¤, а њхн≥ дилерськ≥ мереж≥ проникають у вс≥ рег≥они. ѕроте споживчий ринок ”крањни здеб≥льшого (по основн≥й мас≥ продовольства) перебуваЇ в жалюг≥дному стан≥ через низьку платоспроможн≥сть населенн¤. ока- ола, ћакƒональдс ≥ ≥н. присутн≥ на ринку т≥льки тому, що цей сегмент занадто важливий у стратег≥чному план≥. ÷е ворота, це ключ до продовольчого ринку —Ќ√ ≥ –ос≥њ.

“ому-то дехто дозвол¤Ї соб≥ розк≥ш працювати з≥ збитками в оч≥куванн≥ подальших надприбутк≥в.

јле певн≥ зрушенн¤ в споживанн≥ все ж з’¤вилис¤. ѕро це св≥дчать помпезн≥ св¤ткуванн¤ з приводу пуску в експлуатац≥ю чергового г≥гантського модернового супермаркету. Ќезважаючи на значну к≥льк≥сть таких супермаркет≥в у великих м≥стах ”крањни, черги до кас у них останн≥м часом не зменшуютьс¤.

“очки ростy надприбутков≥ н≥ш≥ ¬ найближч≥ роки використанн¤ сучасних технолог≥й при виробництв≥ зернових, масл¤них та кукурудзи призведе до покращенн¤ ¤кост≥ та зб≥льшенн¤ урожайност≥. ѕереробка та продаж фасованоњ продукц≥њ залишатьс¤ ≥ надал≥ прибутковою н≥шею дл¤ ≥нвестиц≥й.

ќсоблива увага до рапсу, соњ, овоч≥вництва та тваринництва. √ћ технолог≥њ в≥дкриють украњнський ¤щик ѕандори. ћожна впевнено стверджувати, що √ћ технолог≥њ будуть ≥нтенсивно запроваджуватис¤, незважаючи на законодавч≥ та ≥нш≥ обмеженн¤ ≥ заборони. Ѕ≥знес в ”крањн≥ засвоњв жорстк≥ звичањ ≥ правила, коли дл¤ виживанн¤ часто (читай – майже завжди) треба св≥домо йти на порушенн¤ митного чи податкового законодавства. ћодель б≥знесу в ”крањн≥ – це ще не конкурентна модель, але вже ≥ не ц≥лком протекц≥он≥стська. ƒ≥йсн≥ розм≥ри п≥льг та протекц≥он≥стських проект≥в в

”крањн≥ н≥хто точно не розраховував, проте в боротьб≥ за споживача перемагають т≥, хто не сплатив мита, або податк≥в, або того й ≥ншого разом.

“ак що √ћ технолог≥њ ¤к н≥коли п≥дход¤ть дл¤ задоволенн¤ потреб виживанн¤ в неконкурентн≥й боротьб≥.

’оча заради захвату перспективного ≥ високол≥кв≥дного ринку ™врозони також ≥нтенсивно розвиватиметьс¤ орган≥чне землеробство (вкуп≥ з переробкою та дистрибуц≥Їю), ≥ це буде окремий, добре технолог≥чно оснащений ≥ дуже перспективний сегмент агроринку.

«араз вже можна! ≤нвестувати в ”крањну можна вже зараз. ѕеревагу матимуть проекти, мало обт¤жен≥ проблемою позиц≥юванн¤ на внутр≥шньому ринку ≥ незалежн≥ в≥д довгострокових складових, бо темпи росту платоспроможност≥ 50-м≥льонного населенн¤ крањни залишаютьс¤ надто низькими, а пол≥тичн≥ ризики – надто високими.

ѕроект “Ѕ≥одизель” – один ≥з тих, що задовольн¤Ї цим критер≥¤м. «а останн≥ роки рапс набув в ”крањн≥ масового поширенн¤. ўор≥чно в р≥зних област¤х земл≥ п≥д рапс зб≥льшуютьс¤ в 2 ≥ б≥льше раз≥в. ” той же час ≥нфраструктура дл¤ збер≥ганн¤ та переробки рапсу практично в≥дсутн¤ в

”крањн≥. ќтже, проект “Ѕ≥одизель” – це побудова ≥нфраструктури збер≥ганн¤ та переробки рапсу на б≥опаливо, шрот ≥ гл≥церин. –инок збуту еколог≥чного палива – вс¤ ™врозона, де вже зараз д≥ють п≥льги на використанн¤ еколог≥чних б≥опалив. ƒо цього треба додати ще й податков≥ та митн≥ п≥льги при розм≥щенн≥ експортного проекту в одн≥й ≥з в≥льних економ≥чних зон

”крањни.

ƒо такого роду проект≥в також належать давальницьк≥ та л≥зингов≥ проекти, ¤к≥ можуть виконуватись за участю та за п≥дтримки ≥ноземних банк≥в, що вже д≥ють в ”крањн≥. ÷е також можуть бути ефективн≥ проекти в галуз≥ вирощуванн¤ л≥карських рослин та техн≥чних культур.

ƒо екзотичних, але дуже привабливих проект≥в (на ¤к≥ в ”крањн≥ чекаЇ велике майбутнЇ) належать аутсорс≥нг високих технолог≥й, б≥отехнолог≥чн≥ досл≥дженн¤ та програмуванн¤. ”крањнц≥ – одна з найосв≥чен≥ших нац≥й, в недалекому минулому мали науков≥ школи та досл≥дн≥ центри, в тому числ≥ в аграрному сектор≥ науки. ƒл¤ розвитку проект≥в “аутсорс≥нг” не потр≥бн≥ значн≥ кап≥таловкладенн¤. ѕерсональн≥ комп’ютери та ≤нтернет Ї повсюдно в

”крањн≥, а 3-5 безроб≥тних талановитих вчених знайти при бажанн≥ не так уже й складно.

3.3 ≤нветиц≥њ в јѕ ≥ продовольча безпека.

«ат¤жна системна криза в держав≥ зумовила р≥зкий спад ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥, особливо в агропромисловому комплекс≥. «а даними ƒержкомстату

”крањни, кап≥тальн≥ вкладенн¤ в јѕ з ус≥х джерел ф≥нансуванн¤ за 1990-2000 рр. скоротились у понад 10 раз≥в. ≈коном≥сти-аграрники зазначають, що у розрахунку на 1 га уг≥дь ≥нвестиц≥њ становили у 1998 роц≥ лише 15 гривень ≥ не достатн≥ дл¤ придбанн¤ нав≥ть ручного ≥нвентарю.

—л≥д при цьому зазначити, що зменшенн¤ обс¤г≥в виробництва в с≥льському господарств≥ найб≥льшою м≥рою корелювало саме з динам≥кою пад≥нн¤ обс¤г≥в кап≥тальних вкладень у зазначену галузь. «окрема, валова продукц≥¤ с≥льського господарства ”крањни у 2000 роц≥ становила менше половини в≥д р≥вн¤ 1990 року. ѕо основних видах продукт≥в харчуванн¤ (м'¤со, ковбасн≥ вироби, тваринне масло, молоко, сири, ол≥¤, цукор, борошно, крупи, хл≥б ≥ хл≥бобулочн≥ вироби, кондитерськ≥ вироби та консерви) пад≥нн¤ њхнього виробництва за пер≥од 1990-2000 рр. коливалос¤ в≥д 50 % до 90 %. “обто у

2000 роц≥ обс¤ги цих продукт≥в становили в≥д половини до дес¤тоњ частини того, що виробл¤лось у 1990 роц≥.

ћайже повн≥стю припинились процеси в≥дтворенн¤ й оновленн¤ матер≥ально- техн≥чноњ бази јѕ . ¬≥дтак, в аграрному виробництв≥ в≥дбуваЇтьс¤ де≥ндустр≥ал≥зац≥¤ та перех≥д на ручну працю. ¬ибутт¤ основних засоб≥в виробництва с≥льськогосподарських п≥дприЇмств майже утрич≥ перевищуЇ њхнЇ надходженн¤. ’оча кап≥тальн≥ вкладенн¤ у переробну сферу јѕ ”крањни впродовж останн≥х трьох рок≥в мали тенденц≥ю до певного зростанн¤, њхн¤ частка у вартост≥ виробничих основних фонд≥в у 1990-2000 рр. становила менше 5 %. ƒл¤ збалансованого ж в≥дтворенн¤ виробничого потенц≥алу ц≥Їњ сфери необх≥дно втрич≥ б≥льше ≥нвестиц≥й. Ќин≥ тут функц≥онуЇ велика к≥льк≥сть ≥нвестиц≥йно малопривабливих, технолог≥чно в≥дсталих, переважно фондо- й енергоЇмних виробничих потужностей, неспроможних випускати високо¤к≥сн≥ продукти харчуванн¤ в≥дпов≥дно до вимог м≥жнародних стандарт≥в.

“рудовий аграрний потенц≥ал, ¤к найважлив≥ша складова його виробничого потенц≥алу, також використовуЇтьс¤ з низькою ефективн≥стю, а продуктивн≥сть прац≥ маЇ сталу тенденц≥ю до пад≥нн¤. ≥льк≥сть працюючих у с≥льському господарств≥, включаючи й особисте п≥дсобне господарство, у 2000 роц≥ залишилас¤ практично на р≥вн≥ 1990 року - близько 5 млн ос≥б, незважаючи на дворазове зменшенн¤ обс¤гу валовоњ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ¬се це призвело до того, що склалас¤ критична ситуац≥¤ ≥з забезпеченн¤м соц≥ально- економ≥чних основ в≥дтворенн¤ людських ресурс≥в в аграрному сектор≥.

¬итрати на в≥дтворенн¤ робочоњ сили тут становл¤ть т≥льки половину того низького р≥вн¤, ¤кий маЇ м≥сце в промисловост≥.

¬итрати на протиероз≥йн≥ та ≥нш≥ землеохоронн≥ ≥ мел≥оративн≥ роботи пост≥йно зменшуютьс¤. «окрема, витрати на охорону земельних уг≥дь за пер≥од з 1990 по 2000 рр. скоротились у 25 раз≥в. ѕлоща еродованоњ р≥лл≥ прот¤гом останн≥х рок≥в зб≥льшилась на третину ≥ щор≥чно розширюЇтьс¤ на 100 тис. га, а вм≥ст гумусу в грунтах знизивс¤ на 25 %. Ќезважаючи на те, що за 90-≥ роки значно зменшились обс¤ги виробництва аграрноњ продукц≥њ, ≥ндустр≥альн≥ тваринницьк≥ комплекси практично повн≥стю припинили свою д≥¤льн≥сть та р≥зко зменшилос¤ застосуванн¤ м≥неральних добрив й агрох≥м≥кат≥в, еколог≥чний стан навколишнього природного середовища загалом майже не пол≥пшивс¤. ѕриродно-ресурсний потенц≥ал аграрного виробництва втрачаЇ своњ в≥дновлювальн≥ та асим≥л¤ц≥йн≥ можливост≥, що загрожуЇ ресурсо-еколог≥чн≥й безпец≥ сусп≥льства, а зрештою - й продовольч≥й безпец≥.

ѕроблема продовольчого забезпеченн¤ населенн¤ ≥ продовольчоњ безпеки залежить не лише в≥д ф≥зичноњ потреби у продовольств≥ р≥зних груп населенн¤, а й в≥д р≥вн¤ њхньоњ платоспроможност≥. «азначимо, що за 90-т≥ роки реальн≥ доходи населенн¤ ”крањни знизились у середньому б≥льше н≥ж у чотири рази. ÷е негативно в≥дбиваЇтьс¤ на в≥тчизн¤ному аграрному виробництв≥, оск≥льки попит на його продукц≥ю падаЇ ≥ воно не одержуЇ необх≥дних кошт≥в дл¤ модерн≥зац≥њ та розширеного в≥дтворенн¤. ¬одночас при зменшенн≥ обс¤г≥в ≥ п≥двищенн≥ ц≥н на продукц≥ю в≥тчизн¤ного виробництва зростаЇ продовольчий ≥мпорт. «г≥дно св≥тових критер≥њв продовольчоњ безпеки крањни, гранично-критичне значенн¤ ≥мпорту не повинно перевищувати 30 %. ” протилежному випадку це означатиме втрату продовольчоњ незалежност≥ та безпеки держави.

ќбс¤ги закуп≥вл≥ продукт≥в харчуванн¤ за кордоном продовольчо залежними крањнами зб≥льшуютьс¤ ≥ це стимулюЇ агроб≥знес держав-експортер≥в до нарощуванн¤ њхнього виробництва. ¬ результат≥ крањни ≥мпортери витрачають обмежен≥ власн≥ та позичен≥ валютн≥ кошти на закуп≥влю продовольства, а не сучасних агротехнолог≥й й агрох≥м≥кат≥в, ст≥йких до шк≥дник≥в ≥ хвороб сорт≥в рослин, нових пор≥дних л≥н≥й тварин, птиц≥ тощо, так потр≥бних дл¤ п≥днесенн¤ власного с≥льського господарства. “аким чином, продовольчо залежна крањна потрапл¤Ї у своЇр≥дне "замкнене коло". ¬насл≥док зростанн¤ попиту на привабливо оформлен≥, часто й дешевш≥ ≥мпортн≥ продукти харчуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ опосередковане ≥нвестуванн¤ останн≥х через внутр≥шн≥й споживчий ринок крањни-≥мпортера. ѕ≥днесенн¤ ж нац≥онального агропромислового виробництва стримуЇтьс¤ в≥дсутн≥стю достатн≥х ресурс≥в ≥ валютних кошт≥в. «а даними ƒержкомстату ”крањни, в останн≥ два роки ≥мпорт продукц≥њ харчовоњ промисловост≥ в 2 рази перевищував њњ експорт.

Ќаприк≥нц≥ 90-х рок≥в р≥вень продовольчоњ безпеки ”крањни знизивс¤ до критично небезпечноњ меж≥. «а даними ‘јќ - с≥льськогосподарськоњ орган≥зац≥њ ќќЌ - критично небезпечним вважаЇтьс¤ р≥вень споживанн¤ продовольства у половинному обс¤з≥ в≥д науково обгрунтованих рац≥ональних норматив≥в. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ м'¤са ≥ риби, а також ¤Їць, молочних продукт≥в, плодово-¤г≥дноњ продукц≥њ та винограду. «а даними ƒержкомстату

”крањни калор≥йн≥сть харчуванн¤ населенн¤ за 90-≥ роки зменшилас¤ до р≥вн¤

70 в≥дсотк≥в в≥д нормативу. ќднак за усередненими даними приховуЇтьс¤ надзвичайно велика диференц≥ац≥¤ м≥ж групами населенн¤. «окрема, у 2000 роц≥ понад 60% населенн¤ мали середньодушовий дох≥д нижчий за середн≥й по

”крањн≥, а б≥льше чверт≥ - нижчий за межу малозабезпеченост≥. ¬≥дпов≥дно третина населенн¤ знаходилась нижче меж≥ продовольчоњ безпеки, а чверть - недоњдала. ќтже, Ї вс≥ п≥дстави стверджувати, що нин≥ продовольча безпека

”крањни знизилась до критично небезпечного р≥вн¤. ѕричому поки що маЇ м≥сце стала тенденц≥¤ до подальшого пог≥ршенн¤ ситуац≥њ.

“аким чином, зменшенн¤ ≥нвестиц≥й, пад≥нн¤ виробництва в нац≥ональному

јѕ ≥ зменшенн¤ споживанн¤ в≥тчизн¤них продовольчих товар≥в Ї одн≥Їю з важливих причин подальшоњ деградац≥њ та занепаду аграрного сектора ”крањни, зношенн¤ й руйнуванн¤ його потенц≥алу, пад≥нн¤ ефективноњ родючост≥ грунт≥в, зменшенн¤ вм≥сту в них гумусу ≥ пад≥нн¤ врожайност≥ нав≥ть на високо родючих чорноземах. ”крањна починаЇ втрачати цю велику перевагу.

—труктурна розбалансован≥сть ≥ деф≥цит окремих виробничих ресурс≥в, насамперед, матер≥ально-техн≥чних й енергетичних, призвод¤ть до неефективного використанн¤ нав≥ть того, що ще збереглос¤ ≥ функц≥онуЇ.

¬нутр≥шн≥й агропродовольчий ринок ”крањни пост≥йно поповнюЇтьс¤ продуктами харчуванн¤ закордонного виробництва, ¤к≥ досить часто завоз¤тьс¤ контрабандою, нер≥дко сумн≥вноњ ¤кост≥, з понаднормативним вм≥стом шк≥дливих ≥нгред≥Їнт≥в та простроченим терм≥ном збер≥ганн¤, що негативно позначаЇтьс¤ на здоров'њ украњнськоњ нац≥њ. ¬се це переконливо св≥дчить: наш≥й держав≥ вкрай необх≥дна нац≥ональна агропродовольча доктрина.

ѕри розробц≥ доктрини потр≥бно вид≥лити ор≥Їнтири ≥ пр≥оритети.

–озгл¤немо пр¤м≥ ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ в јѕ . ¬загал≥, ≥нвестиц≥њ заруб≥жних крањн в економ≥ку ”крањни, зокрема в јѕ ·, залишаютьс¤ незначними. ” 1999 роц≥ було скасовано систему п≥льг дл¤ ≥ноземних ≥нвестор≥в, що майже не вплинуло на динам≥ку вкладень ≥ пр≥оритети ≥нвестор≥в.

—еред основних галузей нац≥ональноњ економ≥ки найприваблив≥шою дл¤ ≥ноземних ≥нвестор≥в Ї харчова промислов≥сть. Ќаприк≥нц≥ 2000 року обс¤ги ≥ноземних ≥нвестиц≥й у харчову промислов≥сть, с≥льське господарство, боршномельно-круп'¤ну ≥ комб≥кормову промисловост≥ складали майже 760 млн долар≥в, або 26 в≥дсотк≥в њхнього загального обс¤гу. Ќайб≥льш≥ обс¤ги ≥ноземних ≥нвестиц≥й в с≥льське господарство над≥йшли ≥з —Ўј, Ћ≥хтенштейну,

¬еликобритан≥њ, Ќ≥меччини ≥ Ќ≥дерланд≥в (разом 75 в≥дсотк≥в), у харчову промислов≥сть - з Ќ≥дерланд≥в, —Ўј, Ќ≥меччини, Ўвейцар≥њ ≥ ¬еликобритан≥њ

(85 в≥дсотк≥в), у борошномельно-круп'¤ну ≥ комб≥кормову промисловост≥ - ≥з

—Ўј (90 в≥дсотк≥в).

” рег≥ональному аспект≥ ≥ноземн≥ ≥нвестори в≥ддають перевагу м≥сту

иЇву, ињвськ≥й, ƒонецьк≥й, «апор≥зьк≥й ≥ ѕолтавськ≥й област¤м. «агальн≥ обс¤ги ≥ноземних ≥нвестиц≥й у ц≥ рег≥они на к≥нець 2000 року становили б≥льше 2 млрд долар≥в (65 в≥дсотк≥в). ќстанн≥ми роками п≥двищилась зац≥кавлен≥сть ≥ноземних ≥нвестор≥в до виробництва сон¤шнику в зазначених рег≥онах. ѕитанн¤ пол¤гаЇ в тому, хто використовуЇ можливу вигоду в≥д експорту продукц≥њ. ÷¤ проблема сплелас¤ у ц≥лий клубок р≥шень, ¤к≥ суперечили одне одному. ¬ ц≥лому втрачали товаровиробники ≥ держава.

ќстанн≥м часом перевага утримуЇтьс¤ на боц≥ приб≥чник≥в обмеженн¤ експорту нас≥нн¤. « позиц≥њ агротехн≥ки вирощуванн¤ сон¤шнику означаЇ надм≥рне виснаженн¤ пос≥вних площ. р≥м того, виг≥дн≥ше експортувати ол≥ю, а не нас≥нн¤.

ћожна вважати, ¤кщо ≥ноземн≥ ≥нвестори зац≥кавлен≥ згаданими рег≥онами ≥ п≥дгалуз¤ми јѕ , то це найб≥льш конкурентоспроможн≥ ≥ найб≥льш придатн≥ дл¤ економ≥чного зростанн¤ аграрн≥ об'Їкти в ”крањн≥

¬исновки

ѕерех≥д ”крањни до ринкових в≥дносин вимагаЇ в аграрно-промисловому комплекс≥ розробки нових п≥дход≥в до стратег≥њ аграрноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на формуванн¤ продовольчоњ безпеки крањни, пр≥оритетн≥сть розвитку с≥льського господарства, докор≥нну перебудову економ≥чних, соц≥альних та правових в≥дносин в аграрн≥й сфер≥, свободу п≥дприЇмництва та конкуренц≥њ.

ќдним з основних резерв≥в росту ефективност≥ с≥льськогосподарського виробництва Ї рац≥ональне використанн¤ головного засобу виробництва - земл≥. “ому кап≥тальн≥ вкладенн¤ в с≥льське господарство в першу чергу повинн≥ бути використан≥ на заходи щодо збереженн¤ земель, п≥двищенн¤ родючост≥ грунт≥в, що обумовить зростанн¤ продуктивност≥ землеробства ≥, зокрема, створенн¤ ст≥йкоњ кормовоњ бази тваринництва.

–¤д законодавчих ≥ нормативних акт≥в, що прийн¤т≥ останн≥м часом, спри¤ють розвитку на сел≥ нових форм господарюванн¤, ≥ кожна з них у процес≥ конкурентноњ боротьби може довести своњ переваги.

«емельн≥ в≥дносини в ”крањн≥ регулюютьс¤ чинними законодавчими актами, зг≥дно з ¤кими запроваджен≥ три р≥вноправн≥ форми власност≥: державна, колективна ≥ приватна. —аме на приватн≥й форм≥ власност≥ ≥ грунтуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть сел¤нських (фермерських) господарств ¤к самост≥йноњ юридичноњ одиниц≥. –озвиток саме цих господарств повинен стимулюватись в≥льною конкуренц≥Їю на ринку з державними ≥ кооперативними п≥дприЇмствами, бо його основними завданн¤ми, ¤к в≥домо, Ї: виробництво, переробка ≥ збут с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ; розвиток п≥дсобноњ д≥¤льност≥ дл¤ рац≥онального використанн¤ природних ≥ трудових ресурс≥в, земельних уг≥дь, пол≥пшенн¤ њх родючост≥; участь працею або коштами в соц≥альному розвитку села, де розташоване фермерське господарство.

Ќезважаючи на окрем≥ песим≥стичн≥ виступи, що фермер вс≥х не нагодуЇ, розвиток с≥льськогосподарських господарств на р≥вн≥ з великими п≥дприЇмствами в ”крањн≥ необх≥дний, бо на земл≥ маЇ бути господар ≥ вироблена продукц≥¤ повинна в≥дпов≥дати б≥льш ¤к≥сним показникам, а дл¤ цього потр≥бно надавати вс≥л¤ку п≥дтримку фермерам.

ћайбутн≥й шл¤х розвитку јѕ ”крањни можна роздивитись на приклад≥ јѕ розвинутих крањн. јѕ розвинутих крањн «аходу включаЇ в≥д 20 до 30% всього працездатного населенн¤, його к≥нцева продукц≥¤ — це результат взаЇмод≥њ галузей ус≥х сфер м≥жгалузевоњ кооперац≥њ. –оль первинноњ виробничоњ ланки в с≥льському господарств≥ цих крањн поступово переходить в≥д фермерських ≥ сел¤нських господарств до великих кап≥тал≥стичних ферм, аграрно-промислових об'Їднань та агрокорпорац≥й. ЌабуваЇ поширенн¤ також кооперац≥¤ фермерських господарств, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ у збутов≥, споживч≥, кредитн≥ сп≥лки, кооперативи дл¤ забезпеченн¤ виробничих послуг, сп≥льного використанн¤ та ремонту техн≥ки та ≥н.

ќск≥льки окремим фермам ≥ нав≥ть с≥льськогосподарським кооперац≥¤м придбати всю необх≥дну техн≥ку неможливо, а часто й економ≥чно невиг≥дно, в розвинутих крањнах св≥ту набуло поширенн¤ серв≥сне ≥нженерно-економ≥чне забезпеченн¤ з боку техн≥чних центр≥в крупних машинобуд≥вних ф≥рм, дилерських п≥дприЇмств (¤к≥ Ї економ≥чно або юридично незалежними). “ак, до послуг дилерських п≥дприЇмств у —Ўј, анад≥, ¬еликобритан≥њ та ≥нших крањнах вдаютьс¤ в≥д 70 до 90% ф≥рм — виробник≥в с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.

Ќайрентабельн≥шими в д≥¤льност≥ таких дилерських п≥дприЇмств Ї оренда ≥ прокат с≥льськогосподарськоњ техн≥ки. ¬ Ќ≥меччин≥, Ўвец≥њ та —кандинавських крањнах серв≥сне ≥нженерно-техн≥чне забезпеченн¤ ферм зд≥йснюЇтьс¤ через техн≥чн≥ центри. ” ‘ранц≥њ, ≤тал≥њ, ¬еликобритан≥њ та ≥нших крањнах поширен≥ кооперативи дл¤ сп≥льного використанн¤ с≥льськогосподарськоњ техн≥ки. ¬ аграрно-промисловому комплекс≥ розвинутих крањн св≥ту практикуЇтьс¤ продаж фермерам машинобуд≥вними ф≥рмами техн≥ки у кредит ≥ постачанн¤ фермерами с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ у магазини.

¬раховуючи це, при виробленн≥ та реал≥зац≥њ аграрноњ пол≥тики в ”крањн≥ помилково робили ставку лише на створенн¤ сел¤нських (фермерських) господарств, на дом≥нуванн¤ приватноњ власност≥. јдже аграрно-промислов≥ об'Їднанн¤ (¤к основна форма економ≥чних зв'¤зк≥в в јѕ ) зд≥йснюють спец≥альний випуск продукц≥њ рослинництва ≥ тваринництва, займаютьс¤ њњ первинною обробкою ≥ збер≥ганн¤м, вступають у виробничу кооперац≥ю з постачальниками промисловоњ продукц≥њ дл¤ с≥льського господарства.

ƒержава активно регулюЇ д≥¤льн≥сть јѕ через механ≥зм ц≥н, оподаткуванн¤, кредитну пол≥тику, наданн¤ субсид≥й дл¤ с≥льського господарства, шл¤хом заохоченн¤ експорту с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ та ≥н. —л≥д звернути особливу увагу на збер≥ганн¤, переробку та реал≥зац≥ю с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ (в ”крањн≥ через погане збер≥ганн¤ втрачаЇтьс¤ близько 25% вс≥Їњ продукц≥њ).

ѕри проведенн≥ аграрноњ пол≥тики ур¤довим структурам

необх≥дно перейти в≥д об≥ц¤нок п≥дтримки с≥льського господарства до вжитт¤ реальних заход≥в дл¤ в≥дродженн¤ села, ¤ке повинно стати основою нац≥онального в≥дродженн¤.

—писок використаноњ л≥тератури

1. ƒержавний ком≥тет статистики —татистичний щор≥чник ”крањни за 2000р. –

ињв: “ехн≥ка, 2001

2. ¬. ћ. ёрк≥вський ≈коном≥чна географ≥¤. – ињв: Ћиб≥дь, 2000

3. √лафура —лавицка¤. јнализ хоз¤йственной де¤тельности јѕ . – ћинск:

Ёкоперспектива, 1999

4. «аред ќ. ≤. —оц≥ально – економ≥чна географ≥¤ ”крањни. – Ћьв≥в: —в≥т,

1999

5. Ѕ. –. «аблодський, ћ. ‘. оношко, “. —. —мовженко ≈коном≥ка ”крањни. –

Ћьв≥в, 1997

6. ѕаламарчук ћ. ћ. ≈коном≥чна географ≥¤ . – ињв,1999

7. Ўпичак ќ. ћ. ≈коном≥чн≥ проблеми јѕ в умовах формуванн¤ ринкових в≥дносин.//¬≥сник аграрноњ науки є9, 1998

8. узн¤к Ѕ. ѕроблеми в≥дродженн¤ господарюванн¤ на земл≥, 1999

9. –убан ё. ћетодолог≥чн≥ та методичн≥ питанн¤ створенн¤ концепц≥њ розвитку с≥льського господарства //≈”. 1999 - є1

10. ѕрейгер ƒ. —≥льське господарство ”крањни: вчора, сьогодн≥, завтра.

//≈”. – 1998 – є12

11. Ўабан≥н ¬. —.—тан та напр¤мки оновленн¤ ≥ розвитку матер≥ально- техн≥чноњ бази с≥льського господарства в ”крањн≥ //≈коном≥ка јѕ –

2002 є8

12. ћарчук ™. . —ело – опора украњнськоњ економ≥ки.// ≈коном≥ка јѕ є11,

1998

13. √айдаький ѕ. ≤. јграрний ринок ”крањни – 2001 - є5

14. ириленко ≤. √. јгропромисловий комплекс ”крањни : сучасний стан та погл¤д у майбутнЇ //≈коном≥ка јѕ . є4, 2001

15. «емельний одекс ”крањни. - ињв: ѕраво, 1998

16. ѕродовольча безпека та ≥нтенсиф≥кац≥¤ с≥льського господарства:

¬≥це, 2001