Зміст

1. Історія розвитку культури.
2. Народногосподарське значення культури.
3. Ботанічна характеристика культури.                                            
4. Біологічна характеристика культури .
5. Технологія вирощування.
6. Сорти і гібриди.
7. Передовий досвід вирощування
8. Економіка

.

                                                                                                                  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

1.Історія виникнення культури.

 Люцерна-одна із найдревніших культур. Деякі вчені(ВасильченкоЮ.,1949;Зиков,1967 та ін..)Вважають, що її почали  використовувати 2,5-3 тис. років назад, інші (Синська 1950; Тарковський, 1972), вважають ,що 4-5тис. років назад, треті (Bolton, 1962 допускають, що вона може ввійти в культуру ще раніше -6-6,5 тис. років назад.

  Завдяки високій пластичності і пристосованості до різних екологічних умов люцерна завойовує все нові і нові ареали. Всюди ця культура отримувала високу оцінку. Виготовлення люцерни

 В нашій країні має  багатовікову історію. Говорять, що ще 5тис. років назад народи, середньоазіатських і Закавказьких республік, першими почали культивувати люцерну.

  На Україні і в Молдові урожайність люцерни переважає від 30-60       ц /га без  зрошеннядо80/ 140 ц /га сіна при зрошенні.

 

2.Значення люцерни в народному господарстві.

Значення люцерни у кормо виробництві надзвичайно велике,  бо вони високоврожайні, нагромаджують у фіто масі значно більше азоту, ніж злакові, містять багато білкового азоту, макро-і мікроелементів, вітамінів, біологічно активних речовин. Бобові трави у чистому вигляді та в сумішках із злаковими є цінною сировиною для виготовлення сінажу, сіна, трав`яного  борошна, січки, гранул, брикетів, білко-вітамінних  концентратів. Зелена маса їх – цінний корм для сільськогосподарських тварин.

 

3.Ботанічна характеристика люцерни.

 Люцерна утворює кущ із трав`янистими  стеблами  прямостоячої, напів-розлогої  форми. Органи вегетативного росту – бруньки та вкорочені пагони, які знаходяться в зоні згущення. В міру розростання головного кореня зона кущення з розташованими в ній бруньками поступово заглиблюється в грунт  до 3-5 см, що захищає рослини від вимерзання.

    Люцерна має стрижневе коріння, яке за сприятливих умов  глибоко проникає у грунт. За даними Полтавської обласної с/г дослідної станції, коріння люцерни  наприкінці першого року життя заглиблюється в грунт  залежно від покривної культури на 0,6- 1,5.

  На другий рік життя коріння проникає у грунт на глибину 3- 4 см, використовуючи вологу й поживні  речовини з глибоких шарів. На тонких корінцях розвиваютьсь бульбочкові бактерії, які засвоюють вільний азот із повітря.

  Суцвіття- багатоквіткова  китиця. Кількість квіток у ній залежить від умов вирощування  і місця їх розміщення  на стеблі. Квітка складається  з чашечки, віночка, 10 тичинок  і маточки.

  Люцерна запилюється переважно за допомогою диких бджіл і джмелів.

  Плід – багатонасінний біб. Середня кількість насінин у ньому дві – чотири, максимальна – 10.

 

4. Біологічні особливості люцерни.

Люцерна – рослина ярого типу розвитку. Стадія яровизації у неї триває від з`явлення проростка або від пробудження бруньок до утворення стебла. Тривалість її залежить від температурного режиму.

  Люцерна – рослина довгого дня. Світлова стадія починається в період утворення стебла й закінчується на початку  цвітіння.

 Люцерна – вологолюбна й посухостійка рослина. Найкраще вона росте на чорноземах, каштанових і бурих грунтах та добре на дерново – карбонатних і дерново- підзолистих. Коренева система її потребує доброї аерації, тому для неї не придатні заболочені, важкі глеюваті та кам`янисті грунти.

  Люцерна – зимостійка культура. Вона витримує морози до 25ºС, а при доброму сніговому покриві -  до 40ºС. Проте, зимостійкість її у значній мірі залежить від агротехніки. Часте скошування молодих рослин, надмірне спасування, несвоєчасне скошування восени знижують зимостійкість.

  Люцерна - теплолюбна культура. Для цвітіння рослини першого року життя потребують суми ефективних температур 1200 - 1300ºС, в наступні роки - 800 -900ºС. Температурні умови для вирощування її на корм сприятливі в усіх зонах України, а на насіння - в Лісостепу і Степу.

5.Технологія вирощування люцерни.

В)Обробіток грунту люцерни.

 Обробіток грунту під люцерну починають зразу після збирання попередника. Поля після озимого ріпака лущать дисковими, а засмічені коренепаростковими  бур`янами на глибину 12-14 см лемішними лущильниками. В міру відростання і з`явлення бур`Янів грунт  обробляють культиваторами - плоско різами КПШ- 9, КПЄ- 3,8 на 10-12 або культиватором КПС- 4 на 6-8 см.

  Орють у вересні - жовтні на глибину 25-27 і до 30 см плугами  з попередником.

Г)Підготовка насіння до посіву і сівби люцерни.

 Сіють люцерну на весні під покривну культуру - ячмінь її можна висівати і влітку, але в дощову погоду, що забезпечує дружні сходи.

 На корм люцерну сіють звичайним способом під покрив ранніх зернових, коли грунт  на глибині загортання насіння прогріється до 8-10ºС.Для цього використовують зерно трав`яні сівалки СЗТ- 3,6, СТУ- 47. Норму висіву покривної культури зменшують на 20-25%, порівняно з прийнятою в господарстві.

Д)Догляд за культурою.

Навесні посіви люцерни боронують і підживлюють фосфорно - калійними добривами, на широкорядних посівах розпушують грунт у міжряддях. При засміченості двосім`ядольними бур`янами під час утворення першого - третього справжнього листочка у люцерни, висіяної під покрив злакових, посіви обробляють  базаграном  (2 л/га), 2,4 - ДМ, 45%-м к.е. (3,3-6,7 л/га), 2,4 - ДМ, 80%-м р. п (1,9-3,8 кг/га)

 Для кращого розвитку й перезимівлі люцерн важливо своєчасно  і стислі строки зібрати покривну культуру, вивезти з поля всі рештки та підживити травостій.

Е)Збір урожаю люцерни.

Збирати люцерну краще у фазі бутонізації - початку цвітіння. Доцільно чергувати фази збирання: перший та останній укоси проводити на початку цвітіння, а проміжні у фазі бутонізації. Збирання люцерни у такі фази забезпечує одержання ще одного додаткового укосу, а в кормах, заготовлених у фазі бутонізації, міститься менше клітковини і більше протеїну, такого необхідного для збалансування кормів з інших видів рослин.

 

 

6.Сорти і гібриди люцерни

Веселоподолянська- Виведений на Веселоподолянській дослідно- селекційній станції із зразка жовто-гібридної  люцерни Марусинська 425 при вільному перезапиленні з іншими люцернами.

Зайкевича – Виведений на Полтавській сільській дослідній станції масовим добором із  синьо гібридної популяції. Належить до синьо гібридної люцерни.

Павловська строката- Виведений на Павловському  лучному   дослідному полі методом гібридизації 256 при додатковому вільному перезапиленні відібраних форм з  сортом  Павловська 7. Належить до жовто-гібридної  люцерни.

7.Передовий  досвід вирощування.

В Україні вирощують переважно люцерну посівну, до якої належать групи синьо -, строкато - і жовтогібрідні. Ці групи характеризуються високими посухостійкістю  та морозостійкістю, забезпечують одержання  трьох – п’яти укосів вегетативної маси, мають тривале продуктивне довголіття.

     У групі багаторічних бобових трав люцерна – лідер за продуктивністю, вмістом білка, збалансованістю його за амінокислотним складом. Із зеленої маси люцерни готують високоякісні корми: сінаж, сіно, білково –протеїновий концентрат, сінне і трав’яне борошно, брикети, гранули.

    Травостої можна випасати. Хімічний склад зеленої маси люцерни – унікальний: у сухій речовині її міститься 20% протеїну, 3% жиру, майже всі макро – та мікроелементи, біологічно активні речовини.

     Важливо пам’ятати, що люцерна як азот фіксатор має агротехнічне значення. У симбіозі з  бульбочковими бактеріями  люцерна нагромаджує до 200 – 300 кг/га азоту за кожен рік вирощування.

Характеризується протиерозійними та меліоративними якостями і є одним з найкращих попередників для зернових і кормових культур.

      Люцерна має високі технологічні якості. Із зеленої маси її виробляють високоякісні сінаж, сіно, вітамінне борошно, гранули, брикети. За дотримання технологій вирощування та використання можна щорічно одержувати 600-800 ц /га зеленої маси, а на зрошуваних землях 600- 900 ц /га, або 130-160 ц /га сіна.

      Вітчизняними вченими опрацьовано  і впроваджено у виробництво прогресивну технологію  вирощування люцерни, що ґрунтується на підтриманні оптимальних світлового, повітряного  та водного режимів, раціональній системі внесення добрив і режимів використання травостою.

       Особливо важливо в сучасних умовах, щоб господарі, які віддали перевагу цій культурі, вирощували її за ресурсозберігаючою, екологічно безпечною технологією.

       Усе перелічене вище повинен враховувати  кожен господар, створюючи люцернища. Насамперед треба правильно вибрати площу під посіви люцерни. Найдоцільніше розміщувати їх у кормо – польових, ґрунтозахисних і прифермських сівозмінах та на запільних ділянках, дбаючи про впровадження контурно – меліоративної організації території. Окрім того, у спеціальних кормових сівозмінах люцерну можна вирощувати три – п’ять років, чим забезпечується ряд переваг: зменшуються затрати на перевезення кормів та кількість транспортних  засобів, экономиться пальне, краще зберігається поживність зелених кормів, удвічі прискорюється їх заготівля, досягається  економія насіння і скорочуються інші витрати на виробництво.

      Поля під люцерну слід ретельно вирівнювати. Для цього восени, до оранки, проводять  планування з наступним  чи землюванням  грунту на глибину взимку. Проведення зяблевої оранки – надзвичайно важливий захід при вирощуванні люцерни в умовах зрошення. Глибина оранки має досягати не менше 30 см, що створює сприятливі умови для розвитку кореневої система та поглинання поливної води. Якщо грунт має важкий механічний склад, доцільно внести по оранці 3 - 5 т/га гіпсу що поліпшує його водно – фізичні властивості. Після стерньових попередників прводять дворазове лущення на 6 – 10 см і, повторно на 10 – 12 см з наступною глибокою оранкою.

      Важливий прийом  збільшення врожаю – економічно доцільне внесення добрив. За високих  урожаїв зеленої маси люцерна виносить з грунти не менше поживних речовин, ніж технічні чи зернові культури. Для формування врожаю сіна в 100 ц/ га вона використовує азоту – 260, фосфору – 65, калію – 50 і кальцію – 262 кг.

       Люцерну другого року слід підживити навесні й після другого укосу з розрахунку N30 P60 K40. Вирощуючи люцерну в кормовой сівозміні, восени під оранку  треба вносити гній; перед сівбою – стартові дози фосфору, калію та азоту. Восени, за  місяць до припинення вегетації треба провести фосворно – калійне підживлення, що сприяє кращій  перезимівлі посівів.

       На солонцюватих  грунтах важливим  заходом є гіпсування восени перед зяблевою оран кою вносять гіпс під попередник  або безпосередньо під люцерну.

        На грунтах, будних мікроелементами, ефективно вносити в грунт бор, молибден, марганец, кобальт та інші елементи одночасно з насінням або з макродобривами. Така система удобрення забезпечує підвищення врожайності вже в перший  рік користування травостоєм та зменшення вмісту нітратів у вихідній сировині, що має особливе значения для приготування екологічно чистих кормов.

8.Економіка  люцерни.

За даними О.І. Зінченка і В.А. Малого (1994), енергетичний коефіцієнт вирощування                                                                                                                     люцерни підпокривного безпокривного весняного й післяукісного посівів за два роки  користування з урахуванням року сівби становив 5,6-6,7 ,що  є досить високим показником.

 Люцерна економічно дуже вигідна кормова культура. Затрати праці на одиницю продукції при врожайності 350-400 ц/ га зеленої маси в 2-3 рази нижчі, ніж при вирощуванні зернових. При врожаї маси 500-600 ц- га собівартість /ц корм. од. знижується в 3-4 рази проти зернових, умовний рівень рентабельності становить 280-320%.