ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Відповідно до чинного законодавства здійснюється трансформація земельних відносин на шляху до цивілізованих ринкових відносин.

З часу проголошення земельної реформи кардинально змінилися відносини власнос­ті на землю, структура землеволодінь і земле користувань в аграрній сфері, запровад­жені плата за землю, оренда земельних ділянок, їх купівля-продаж, дарування міна. Мільйони громадян отримали безоплатно з державної власності земельні ділянки, що формує третього суб'єкта ринку земель - приватного власника.

У результаті реалізації заходів земельної реформи формується земельний устрій країни, сприйнятими для ефективної господарської діяльності на землі досвідчених, підприємливих, працездатних людей, збереження і розвитку сталого довкілля.

В Україні з 60,3 млн. га її території 41,8 млн. га (69,2 %) становлять сільськогосподарські угіддя, з них розорюється 32,5 млн. га земель, або 54,1 % території.

У ході земельної реформи напрацьовується економічний механізм регулювання земельних відносин, удосконалюється система управління землекористуванням.

У процесі здійснення заходів земельної реформи встановлено межі сільських населених пунктів, сформовано території та визначено межі сільських і селищних рад, здійснено грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення. Внаслідок цього територіальні громади сіл, селищ та міст отримали важливе джерело наповнення місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У той же час висока сільськогосподарська освоєність не сприяє інтенсивному веденню сільськогосподарського виробництва, оскільки близько третини ріллі розміщено на крутих (до 5°) схилах з малопродуктивними і деградованими ґрунтами. Крім того, на цих землях витрачаються значні ресурси при низьких урожаях.

За роки проведення земельної реформи змінюється структура земель в Україні. Так, на 1033,7 тис. га зменшилася площа ріллі при одночасному збільшенні на 432,7 тис. га перелогів. На 756,2 тис. га зросла площа пасовищ, чим повністю забезпечено худобу населення природними кормовими угіддями. Майже на 230 тис. га збільшилися лісовкриті площі.

Тенденції щодо зміни структури сільськогосподарських угідь у цілому позитивні, але ще недостатньо корелюються з їхнім екологічним станом.

ПРИВАТИЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ

В основному завершено приватизацію сільськогосподарських угідь країни. Приватизація земель сільськогосподарського призначення селянами відбулася через безоплатну передачу земель державної власності недержавним сільськогосподарським підприємствам.

Обраний шлях приватизації в цілому виправдався, дістав підтримку сільського населення, яке працює на землі. У власність недержавних сільськогосподарських підприємств безоплатно передано 28,1 млн. га сільськогосподарських угідь, що здійснено в основному протягом 1995—1997 років. Вартість цих земель становить 244,5 млрд. грн. Останніми роками в незначних обсягах проводиться роздержавлення земель колишніх радгоспів.

Логічним продовженням земельної реформи в аграрній сфері стало паювання земель в недержавних сільськогосподарських підприємствах. Цей процес проведе­но у 1996—1998 роках за Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям".

677,5 тис, селян стали власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай). Розпочався активний процес оформлення державних актів на право приватної власності на землю.

На даний час вже 5,4 млн. (79,7 %) селянам оформлені та видані державні акти взамін Сертифікатів і для них — власників реальних земельних ділянок — земельні відносини вийшли на якісно новий рівень

Одночасно відбувалась приватизація земельних ділянок громадянами: для ведення особистого селянського господарства та фермерського господарства, будівництва й обслуговування жилих будинків і господарських будівель (присадибних ділянок), садівництва, дачного і гаражного будівництва.

Своїм правом на приватизацію скористалися 11,7 млн. громадян (86,4%)
загальної кількості громадян, які мають на те право). Вони приватизували 16,4 млн. земельних ділянок загальною площею 3,6 млн. га. Видано 3,7 млн.
державних актів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обсяги приватизованих громадянами земельних ділянок, %

(станом на 01.05.2005р.)

- Для житлового будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель -1386,4 тис.

га (37,4%)

-  Для ведення особистого селянського господарства - 2188,5 тис. га {59,1%)

-  Для садівництва -127,6 тис. га (3,4%)

-  Для дачного і гаражного будівництва - 2,9 тис. га (0,1%)

 

 

 

Структура земель державної власності (на 01.07.2005р.)

 

 

-          Сільськогосподарські угіддя. 11414,8 тис. га

-          Інші землі, 18186,0 тис. га

-         Всього земель, 29600,8 тис. га

 

І все ж у перспективі ці господарства будуть школою для фермерів-початківців, місцем пролонгація певної частини населення, у тому числі міського, яке віддає перевагу сільській місцевості, такому способу життя.

Значні зміни відбулися у формах власності на сільськогосподарські угіддя. У державній власності запишається лише 27,9 % сільськогосподарських угідь, які використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, в навчальних цілях, а також для насінництва, ведення племінного господарства, вирощування лікарських рослин, виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.

ЗМІНИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Результати трансформації організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств свідчать, що в Україні з'явився широкий спектр агровиробничих формувань ринкового типу.

Варто зазначити, що сільськогосподарських акціонерних товариств засновано лише 4,0 %. Загроза втрати земельної власності селянами у великих масштабах внаслідок банкрутства господарств малоймовірна.

Прогнозується, що з часом буде зменшуватись частка товариств з обмеженою відповідальністю та виробничих кооперативів, натомість зростатиме кількість приватних і фермерських господарств.

Перетворення земельної власності та соціально економічної структури земле­користування в аграрній сфері ще далекі до свого повного й остаточного завершення та юридичного закріплення.

Майже 19 тис. господарств ще не мають належно оформлених юридично та технічно закріплених землеволодінь і землекористувачі, що не дає можливості  їм здійснювати планування господарської діяльності на землях, які знаходяться у їхній власності, в оренді, постійному користуванні.

Складно визначити реальну базу справляння плати за землю, а також застосовувати механізми іпотечного кредитування.

Вбачається, що розвиток земельних відносин в аграрній сфері найближчими роками сприятиме:

-                                                                                                                                       створенню інфраструктури ринку земель, забезпеченню його державного регулювання;

 

Тривалий час земельна реформа стосувалася зміни форм господарювання на селі лише за рахунок розвитку фермерських господарств. Створені в перші роки реформи ці господарства в цілому поки що не виправдовують покладених на них сподівань, не вийшли на рубіж домінуючої форми господарювання.

У результаті реформування створено 22,1 тис. нових агроформувань ринкового типу, серед яких переважають приватні (приватно-орендні) підприємства — 4,6 тис. (21,1 %), товариства з обмеженою відповідальністю - 7,3 тис. (33,1 %) та фермерські господарства (на базі реформованих сільгосппідприємств) — 4,7 тис, (21,3 %).

Кількість фермерських господарств тривалий час майже не змінюється. Певна частина їх припиняє діяльність, натомість з'являються нові ентузіасти фермерського руху. На 1 січня 2005 року кількість фермерських господарств становила 46,4 тис. юридичних осіб. У користуванні фермерів знаходиться 3416,9 тис. га сільськогосподарських угідь, Із них 3187,0 тис. га ріллі (пересічно на одне господарство припадає відповідно по 73,7 та 68,7 га). У той же час найменші середні розміри сільськогосподарських угідь залишаються у Закарпатській (7 га) та Черні­вецькій (13 га) областях, найбільші - у Луганській (142 га) та Харківській (137 га) областях.

Безперечним досягненням земельної реформи є розвиток особистого селянського господарства, садівництва, городництва. Ця категорія землеволодінь і землекористувань в сучасних умовах домінує у забезпеченні населення продуктами харчування.

Завдяки новоствореним агроформуванням продовольчий ринок країни наповнений в основному вітчизняною продукцією.

 

 

 

 

 

 

Структура сільськогосподарських підприємств

у результаті трансформації агроформувань

протягом 2000—2005 pp.

-  Приватні {приватно-орендні) підприємства - 4,6 тис.

- ТзОВ-7,Зтис.

-  Акціонерні товариства - 0,8 тис.

 -  Сільськогосподарські кооперативи -1,8 тис.

 -  Фермерські господарства - 4,7 тис.

- суб'єкти господарювання - 2,8 тис.

 

Розподіл сільськогосподарських угідь за формами власності

(на 01.07.2005 р.)

 

- Державна масність -11 414.8 тис. га

-  Приватна власність громадян - 30 289.7 тис. га

-  Власність юридичних осіб - сільгосппідприємств - 51,8 тис. га

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розподіл земельного фонду України за формами власності

(на 01.07.2005 р.)

 

- Приватна   власність   -   30   619,4   тис.   га

- Власність юридичних осіб - 134,6 тис. га

                                                             - Державна власність – 29600,8 тис. га

ОРЕНДА ЗЕМЛІ

Оренда землі в Україні відновилася після 70-річної перерви з прийняттям у жовтні 1998 року Закону України "Про оренду землі". Могутнього імпульсу цьому процесу  в сфері сільськогосподарського виробництва надали паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств та створення системи господарств ринкового типу.

Прийнятий Верховною Радою Закон України від 02.10.2003 року № 1211 -IV "Про оренду землі" у новій редакції сприятиме залученню продуктивних земель в активний сільськогосподарський обіг.

Орендна земельна політика держави стимулюватиме ефективну господарську діяльність з використанням землі як основного засобу виробництва в аграрній сфері та територіального базису в інших галузях.

Поліпшаться умови укладання договорів оренди. Права орендодавців і орендарів набудуть належного правового захисту. Розшириться база справляння орендної плати, забезпечуватиметься суспільний контроль за ставками орендної плати.

У розвитку орендних земельних відносин заінтересовані 4,9 млн. власників сертифікатів на право на земельну частку (пай), які передали свої паї в оренду, проте розмір землекористувань яких поки що недостатній для ведення конкурентоспроможного високорентабельного господарства.

Для нових господарств, які виникли в результаті трансформації колективних сільськогосподарських підприємств, формування оптимальних землекористувань також можливе лише через оренду землі.

Станом на 01.07.2005р. площа переданих в оренду земельних часток (паїв) становить 19,0 млн. га. Укладено 4,8 млн. договорів оренди земельних часток (паїв), утому числі 2,5 млн. — із селянами-пенсіонерами.

В основному, як і передбачалось, сільськогосподарські угіддя знаходяться в оренді господарств-правонаступників недержавних сільськогосподарських підприємств (71,6 % договорів)

Як правило, договори оренди земельних часток укладаються на короткі строки. Це свідчить про те, що селяни не поспішають остаточно взяти на себе зобов'язання щодо конкретного орендаря і задовольнитись рівнем орендної плати, яку їм сьогодні пропонують.

В умовах, коли тільки з’являється конкретний попит на землю, це явище цілком виправдане і логічне. Орендодавець чекає вигідніших пропозицій. Але з погляду організації стабільного виробництва, підвищення економічної родючості ґрунтів, короткострокова оренда є перешкодою для капіталовкладень у довгострокове поліпшення землі.

 

 

 

 

 

 

 

 

Оренда земельних часток, %

 

- Господарствами - правонаступниками  недержавних сільгосппідприємств- 64,3%

- Фермерськими господарствами - 9.4%

-  Іншими господарюючими суб'єктами - 26.3%

 

Строки дії договорів оренди земельних часток, %

-          1-3 роки – 23,3%

-          6-10 років – 11,6%

-          4-5 років – 62,5%

-          Понад 10 років – 2,5%

 

 

 

 

Структура плати за оренду земельних часток, %

-          грошова – 12,8%

-          натуральна (сільгосппродукція)- 81,6%

-          відробіткова (послуги) – 5,6%

У 2003 році плата за оренду земельних часток у грошовому еквіваленті становила 2,2 млрд. грн. Загальна сума виплат у грошовому еквіваленті за договорами оренди у 2005 році становить 23 млрд. грн. Із цієї суми селянам-пенсіонерам нараховано 1,1 млрд. грн. Це надзвичайно позитивне соціально-економічне явище. Поки що орендна плата справляється в основному в натуральній формі.

Більшість договорів (64,3 %) укладено з господарствами, із земель яких виділено земельну частку (пай).

2 млн. 546,2 тис. (53,0 %) договорів оренди укладено селянами-пенсіонерами.

Серед форм плати за оренду земельних часток (паїв) домінує натуральна форма — 81,6 % (сільгосппродукція). Слід визнати, що це є негативним фактором, оскільки при розрахунках із селянами ціни на сільськогосподарську продукцію встановлюють самі керівники сільськогосподарських підприємств, і ціни ці, як показують перевірки, вище ринкових.

Сільськогосподарська продукція, що надається орендодавцеві в рахунок орендної плати, відпускається, звичайно, за собівартістю. Орендна плата по регіонах за розмірами різниться майже у 2,5 раза. Середній розмір орендної плати за рік становить 122,6 грн за 1 га. Так, найменша вона в Рівненській і Житомир­ській областях (відповідно 65,4 та 64,6 грн за 1 га), а найбільша — у Кіровоградській і Черкаській областях, що становить відповідно 140,8 грн, та 153,3 грн за 1 га. Станом на 01.07.2005 року загальна сума виплат, згідно з укладеними договорами, стано­вить 2,33 млрд грн, фактично виплачено 58,7 млн грн.. (2,5 %).

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

Оборот землі та концентрація її в ефективних господарів — неминучий процес. Він розпочався в умовах саморегулювання без належної правової бази відповідної інфраструктури. На даний час ці прогалини усуваються (прийнято Закон України від 11.12.2003 року № 1378 "Про оцінку земель" та у першому читанні Закон України "Про ринок земель").

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динаміка продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення

(наростаючий підсумок)

Протягом першого півріччя 2005 року продано 2718 земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 1425,28 га на суму 224,0 мли гри. Це на 100 млн гри більше, ніж за відповідний період минулого року. Зазначені кошти спрямовуються на наповнення, в основному, місцевих бюджетів.

За період земельної реформи на первинному ринку землі продано 23 137 земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 10 617,26 га на суму 1121,27 млн грн, а загалом підготовлено до продажу 24 148 земельних ділянок. Найактивніше продаються земельні ділянки несільськогос­подарського призначення у західному регіоні України. Так, у Львівській області продано 2649 земельних ділянок, у Волинській — 1935, Рівненській — 1120, Закарпатській — 1114. Крім того, відмічено значний обсяг продажу земельних ділянок у двох областях східного регіону: Луганська — 1574 та Донецька — 1317. Майже вдвічі менше продається земельних ділянок у південних та центральних областях України.

Постійно здійснюються купівля-продаж присадибних земельних ділянок.

Розпочався рух права на земельні частки (паї).

Рух права на земельну частку (пай), %

Усього відчужено — 961,5 тис. сертифікатів на право на земельну частку (пай) або 14,2 % від кількості сертифікатів, виданих громадянам.

ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ. СПРАВЛЯННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ

Продовжуються роботи з інвентаризації і грошової оцінки земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

Площа земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів становить 11 141,0 тис. га. Станом на 01.07.2005 року проінвентаризовано 6072,1 тис. га , що становить 54,5% від загальної їх кількості.

Площа земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, по яких проведено грошову оцінку, становить 94,68 тис. га або 0,85 % від їх загальної площі. Із загальної кількості населених пунктів України (29 922) проведено грошову оцінку земель по 17378, що становить 58,1%. Із загальної
площі населених пунктів 7293,2 тис. га грошову оцінку проведено на площі 4666,7 тис. га, що становить 64,0 %.

Повільність у проведенні робіт з інвентаризації та грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення пов'язана з відсутністю належного фінан­сування цих робіт.

Динаміка надходжень коштів від плати за землю по Україні показує, що значне збільшення надходжень коштів до місцевих бюджетів забезпечує саме проведення грошової оцінки земель населених пунктів. Цьому сприяє також проведення робіт з інвентаризації земель населених пунктів та земель несіль­ськогосподарського призначення за їх межами. Так, за 1999 рік від плати за землю надійшло 1104 млн грн, а вже за 2000 рік — 1375 млн грн, тобто на 271 мін грн більше, ніж за 1999 рік, або на 24,5 %, за 2001 рік — 1618 млн грн (збільшення на 17,6 % у порівнянні з попереднім роком), за 2002 рік — 1805 млн грн (збільшення на 10,1 %), за 2003 рік — 2032 млн грн (збільшення на 12,9 %), за 2004 рік — 2251 млн грн (збільшення на 10,8 %). Отже, динаміка справляння податку за землю за останні роки створює передумови зростання грошових надходжень до бюджету в 2005 році та наступних роках.

Процес розмежування земель знаходиться на підготовчій стадії. Без внесення відповідних змін до Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" зрушити з місця цей процес неможливо.

Крім того, для забезпечення проведення розмежування земель державної та комунальної власності необхідно завершити інвентаризацію земель, а також пе­редбачити з державного та місцевих бюджетів відповідні кошти (щорічно із державного бюджету необхідно близько 40 млн грн).

Грошова оцінка земель проводиться з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внесків до статутних фондів господарюючих суб'єктів.

Загальна нормативна вартість земель сільськогосподарського призначення станом на 01.01.2004 року становить 365 198 млн грн. Середня вартість 1 га сільськогосподарських угідь — 8733,2 грн, ріллі —  9204,8 грн.

Найвищий показник грошової оцінки (нормативної) ріллі в Черкаській об­ласті — 11653,6 грн, АР Крим — 10814,0 грн, Донецькій — 10201,4 грн, Полтав­ській — 10158,3 грн та Херсонській областях — 10127,0 грн за 1 гектар.

 

Основні причини погіршення якості земель — недостатнє фінансування робіт щодо їх поліпшення, недоброякісне виконання меліоративних заходів і не бережливе використання сільськогосподарських угідь. Розв'язання цієї проблеми потре­бує здійснення політики, спрямованої на впорядкування і стабілізацію землеко­ристування, збереження та підвищення продуктивності земель. В іншому випадку, враховуючи тенденцію, яка зберігається стосовно зменшення площ цінних угідь (переведення їх у несільськогосподарські та інші угіддя), втрата продуктивних земель у країні за короткий строк може різко збільшитися.

Виходячи з цього в Україні необхідно здійснити територіальну організацію агроландшафтів шляхом землевпорядкування земель нових агроформувань, що забезпечить їх саморегуляцію з мінімальними затратами енергії і ресурсів, під­вищить стійкість до деструктивних процесів.

Розроблено проект Закону України "Про Загальнодержавну програму вико­ристання і охорони земель", який наданий час переузгоджено з новопризначеними керівниками заінтересованих органів і подано на розгляд Кабінету Міністрів України листом від 29.06.2005 року № 14-13-3/5234.

Реалізація зазначеного Закону визначить основні напрями діяльності, які спрямовані на забезпечення покращення стану усіх категорій земель та природно­го довкілля, врегулювання господарської й інших видів діяльності у сфері збере­ження і невиснажливого використання земель в Україні.

Поряд з нормативно-правовим забезпеченням значне місце у розв'язанні проблем охорони земель належить фінансуванню. Державним бюджетом у розділі
"Охорона і раціональне використання земель" на перше півріччя 2005 року було передбачено 1,7 млн. грн.., а фактично профінансовано 0,8 млн. грн.., що становить 47,1% від цієї суми.

"Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави" — так записано в Конституції. Дійсно — це основний засіб виробництва і предмет праці в сільському та лісовому господарстві, основне джерело забезпечення продовольчих потреб населення, просторово-територіальний базис розміщення продуктивних сил.

Разом із тим земля з її ґрунтовим покривом є фізичною основою й не­від'ємною складовою екосистем суші, умовою існування біогеоценозів, об'єд­наних поняттям "навколишнє природне середовище".

Україна має значні земельні ресурси, її земельний фонд становить 60,3 млн. га. У його структурі переважають сільськогосподарські землі, якими зайнято 2/3 тери­торії країни — 41,8 млн. га (69,2 %), втому числі рілля становить 77,7 %, перелоги — 1,0 %, багаторічні насадження — 2,2 %, сіножаті — 5,8 %, пасовища — 13,3 %.

Земельний фонд України є найбагатшим серед країн Європи і має потенційно високий рівень для виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Однак обсяги виробництва сільськогосподарської продукції збільшувалися за екстенсивною моделлю із залученням у виробництво еродованих схилів та інших малопродуктивних земель. Як наслідок — розораність сільськогосподар­ських угідь у країні досягла 82 %, а в окремих областях — 90—95, у деяких районах — до 96—99 %.

Величезна частка землі в інтенсивному обробітку з високим відсотком просап­них культур у поєднанні з укрупненням господарств та полів призвели до небува­лих і щороку прогресуючих процесів ерозії найбагатших чорноземних ґрунтів, до їх деградації.

В Україні водній і вітровій ерозії піддаються понад 15 млн. га сільсько­господарських угідь, або 35,2 % їхньої загальної площі, деградовано 60 % чорно­земів. Ерозія ґрунтів — найбільш поширена з усіх видів деградації. Вона завдає значних економічних та екологічних збитків, оскільки загрожує самому існуванню ґрунту як основному засобу сільськогосподарського виробництва і незамінному компоненту біосфери.

Площа еродованої ріллі за останні 35 років зросла майже в 1,5 раза і досягла 10,6 млн. га (32 % загальної її площі). У складі еродованих земель 4,6 млн. га середньо- і сильнозмитих ґрунтів, у тому числі 68 тис. га тих, що повністю втратили гумусовий горизонт.

Площа еродованих земель у цілому в Україні, за даними ґрунтово-ерозійних зйомок, щорічно збільшується на 90-100 тис. га.

Щорічна втрата 100 тис. га родючих ґрунтів призводить до загального недобору сільськогосподарської продукції, що сягає 100 млн. ц. умовних зернових одиниць. Економічні збитки від ерозії ґрунтів усіх видів становлять близько 22,6 млрд. грн. Великою небезпекою для земельних угідь є процеси лінійної ерозії та пов'я­заного з нею яроутворення. Площа активних ярів становить 157 тис. га., а їхня кількість сягає 600 тис. Негативний вплив ярів проявляється на прилеглій тери­торії площею близько 1 млн. га.

Ерозія ґрунтів в останні два десятиліття розвивається значно інтенсивніше, ніж за період з 1961 по 1981 рік.

Прискорення ерозійних процесів великою мірою зумовлено тим, що в останні 7—8 років держава різко скоротила асигнування на охорону, поліпшення й раціональне використання земельних ресурсів.

Реформування земельних відносин, реструктуризація колективних сільсько­господарських підприємств, економічна криза значною мірою зруйнували систему заходів щодо охорони ґрунтів.